Наша пошта

Ольга НИШУК.

с. Горобіївка

Білоцерківського району

Київської області.

ЧАС рікою пливе, писав наш славетний каменяр Іван Франко. Так і Тетяна Хвиль не зогледілась, як зозуля накувала їй славний ювілей — 90 років.

Народилась Тетяна Павлівна в сім’ї колгоспників у селі Бурбине Семенівського району Полтавської області. Була шостою дитиною в родині. Росла веселою допитливою дівчинкою. Добре навчалась у школі. Зазнала лиха в німецьку окупацію. Допомагала відновлювати країну після війни разом із ровесниками. Після закінчення педагогічного інституту в Черкасах дістала направлення в село Новоселиця Катеринопільського району Черкаської області. Працювала вчителькою біології та хімії, завідувала шкільними теплицями, де вирощувала з учнями розсаду, квіти, навіть лимони. Виховала двох доньок та сина.

А до нашої Горобіївки Тетяну Павлівну доля привела 1984 року. Доньки вже виросли, працювали педагогами в Сквирі та Білій Церкві. Син Юрій пішов до восьмого класу. Тетяна Павлівна стала вести уроки сільгоспробіт та хімії, завідувати дослідними ділянками і шкільним квітником. До роботи вона завзята. З ранньої весни до пізньої осені навколо школи буяли різнобарв’ям квіти. В теплиці учні під керівництвом учительки висівали насіння овочів на розсаду, яку потім розсаджували на шкільних ділянках, що тішили око своєю ошатністю. Капуста рання та пізня, помідори, огірки, квасоля, столові буряки, морква, топінамбур, шавлія... Все це, вирощене власноруч, надходило до шкільної їдальні.

За роки роботи Тетяна Хвиль удостоїлась звання «Відмінник народної освіти», почесних грамот. Вона вже давно на заслуженому відпочинку, але без діла не сидить. Пише вірші, порається на городі. По-товариськи спілкується з сусідами та односельцями. Співає, згадуючи виступи із колегами на сцені сільського та районного будинків культури. Допомагає своїм дітям, п’ятьом онукам та чотирьом правнукам слушною порадою, теплим словом, лагідною опікою. Отака в нас Тетяна Павлівна Хвиль.