|
Архів П’ятниця,
№ 60 (19908) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Наша пошта | Соняшник |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
|
| Версія для друку До списку статтей Треба бути господарями Володимир БРЕНДУЛЯК. Могилів-Подільський район Вінницької області. ЩЕ донедавна у нашому краї селяни у вихідні дні цілими сім’ями набиралися сил за шашликами. А нині навіть у престижних кафе-барах чернівецького Придністров’я страву з баранця годі знайти. Причина — занепад вівчарства. Якщо 20 років тому в краї налічувалося 3,5 тисячі голів овець, то тепер їх катма у Моївці, Соколі, Березівці, Шендерівці, Бабчинцях. Під ніж пустили отари овець керівники господарств. Хто з примусу, хто задля власної вигоди. І ніхто їх не запитав: «Що ви робите, хлопці?» І ніхто нагорі не притягнув до відповідальності. Єдине господарство, яке нині серйозно займається вівчарством, — приватне борівське підприємство, де директором Сергій Романович Годз. Він не знищив овець, а навпаки, нарощує поголів’я і задля збільшення отари в господарстві, й на продаж. І це розумно. Підприємства і селяни не тільки з нашої області, а й з інших охоче купують! Адже навколо овець нема. У Могилів-Подільському районі теж довели галузь до збиткової. А були ж роки, коли рентабельність сягала 25-30%. Вівчарство вважалось важливою галуззю, бо давало народному господарству рентабельну продукцію: вовну, молоко, м’ясо, жир. Особливо успішно розвивалась ця царина у Вилах-Ярузьких. Тамтешні селяни любили говорити, що на їхніх узвишшях сама природа створила умови для вівчарства: соковита трава, холодок у перелісках, а поруч — вода. Сьогодні ж боляче чути: «Кому тепер потрібне те вівчарство?» А хіба зайве було б налагодити в селах краю виробництво не лише м’яса, а й бринзи, яка має великий попит на ринку, чи заготівлю жиру, котрому також нема ціни? Все можна і все треба. Але для цього потрібно бути господарями — турботливими і розумними, що і в скруту бачать майбутнє галузі. Однак такого поки що не спостерігається в багатому на пасовища Придністров’ї. Версія для друку До списку статтей |
Ольга НИШУК. с. Горобіївка Білоцерківського району Київської області. ЧАС рікою пливе, писав наш славетний каменяр Іван Франко. Так і Тетяна Хвиль не зогледілась, як зозуля накувала їй славний ювілей — 90 років. Народилась Тетяна Павлівна в сім’ї колгоспників у селі Бурбине Семенівського району Полтавської області. Була шостою дитиною в родині. Росла веселою допитливою дівчинкою. Добре навчалась у школі. Зазнала лиха в німецьку окупацію. Допомагала відновлювати країну після війни разом із ровесниками. Після закінчення педагогічного інституту в Черкасах дістала направлення в село Новоселиця Катеринопільського району Черкаської області. Працювала вчителькою біології та хімії, завідувала шкільними теплицями, де вирощувала з учнями розсаду, квіти, навіть лимони. Виховала двох доньок та сина. А до нашої Горобіївки Тетяну Павлівну доля привела 1984 року. Доньки вже виросли, працювали педагогами в Сквирі та Білій Церкві. Син Юрій пішов до восьмого класу. Тетяна Павлівна стала вести уроки сільгоспробіт та хімії, завідувати дослідними ділянками і шкільним квітником. До роботи вона завзята. З ранньої весни до пізньої осені навколо школи буяли різнобарв’ям квіти. В теплиці учні під керівництвом учительки висівали насіння овочів на розсаду, яку потім розсаджували на шкільних ділянках, що тішили око своєю ошатністю. Капуста рання та пізня, помідори, огірки, квасоля, столові буряки, морква, топінамбур, шавлія... Все це, вирощене власноруч, надходило до шкільної їдальні. За роки роботи Тетяна Хвиль удостоїлась звання «Відмінник народної освіти», почесних грамот. Вона вже давно на заслуженому відпочинку, але без діла не сидить. Пише вірші, порається на городі. По-товариськи спілкується з сусідами та односельцями. Співає, згадуючи виступи із колегами на сцені сільського та районного будинків культури. Допомагає своїм дітям, п’ятьом онукам та чотирьом правнукам слушною порадою, теплим словом, лагідною опікою. Отака в нас Тетяна Павлівна Хвиль.
|
|
