Архів
П’ятниця,
13 серпня 2021 року

№ 60 (19908)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаСоняшник

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

Розплата за чиєсь недбальство

Микола ЮРЧИШИН.

НА ВУЛИЦЯХ села Малий Букрин Обухівського (а донедавна Миронівського) району Київщини — справжнісінький переполох. Через постійне тертя гілок дерев об електричні дроти у жителів цього населеного пункту майже щодня зникає в оселях електрика. А полум’яні «веселки» при замиканні, наче золотаві змії, в’ються по траві. І, бува, так сильно, що можуть стати загрозою для перехожих, особливо дітей, котрі на вулиці часто граються у квача та піжмурки.

А одного дня в будинку давнього передплатника «Сільських вістей» Івана Олександровича Грушецького так від цього тертя замкнуло, що одночасно згоріли радіоприймач, телевізор та холодильник. Мало не плакав тоді чоловік: хто йому відшкодує збитки? Не витерпів, звернувся з усною заявою до сільської старостихи Тетяни Миколаївни П’ятенко, аби та вжила заходів для обрізання гілляк, які торкаються лінії електропередачі. Не дочекавшись позитивного результату, чоловік чотири дні підряд телефонував у компанію «Миронівські енергетичні системи», але марно. Там ніхто жодного разу не взяв слухавки. В цьому переконався й кореспондент «СВ», коли, одержавши тривожного листа від І. Грушецького, кільканадцять разів намагався зв’язатися з енергетиками.

З великими труднощами мені вдалося «виловити» сільську старостиху Малого Букрина Т. П’ятенко, котра мала б негайно звернутись із письмовою заявою до енергетиків, аби ті від’єднали світло на період розчищення гілок поблизу дротів. Але вона відповіла, що зверталася до них усно, а ті сказали, що відключили б електроенергію лише в тому разі, якби дерево впало й обірвало лінію електропередачі.

Нісенітниця якась та й годі! Марення рябої кобили!

Намагався я зв’язатися щодо цього з головою Ржищівської територіальної громади, у складі якої тепер Малий Букрин, Христиною Іванівною Чорненькою, але вона вперто кілька днів поспіль не піднімала слухавки. Тож звертаюся через газету до цієї великої пані: «Наведіть лад у своїй громаді, допоможіть вирішити наболіле питання. Оскільки саме виборці довірили вам цей відповідальний пост, вони мають цілковиті підстави думати, що ви по-діловому реагуватимете на їхні запити».

Версія для друку          До списку статтей
  • З роси й води

Ольга НИШУК.

с. Горобіївка

Білоцерківського району

Київської області.

ЧАС рікою пливе, писав наш славетний каменяр Іван Франко. Так і Тетяна Хвиль не зогледілась, як зозуля накувала їй славний ювілей — 90 років.

Народилась Тетяна Павлівна в сім’ї колгоспників у селі Бурбине Семенівського району Полтавської області. Була шостою дитиною в родині. Росла веселою допитливою дівчинкою. Добре навчалась у школі. Зазнала лиха в німецьку окупацію. Допомагала відновлювати країну після війни разом із ровесниками. Після закінчення педагогічного інституту в Черкасах дістала направлення в село Новоселиця Катеринопільського району Черкаської області. Працювала вчителькою біології та хімії, завідувала шкільними теплицями, де вирощувала з учнями розсаду, квіти, навіть лимони. Виховала двох доньок та сина.

А до нашої Горобіївки Тетяну Павлівну доля привела 1984 року. Доньки вже виросли, працювали педагогами в Сквирі та Білій Церкві. Син Юрій пішов до восьмого класу. Тетяна Павлівна стала вести уроки сільгоспробіт та хімії, завідувати дослідними ділянками і шкільним квітником. До роботи вона завзята. З ранньої весни до пізньої осені навколо школи буяли різнобарв’ям квіти. В теплиці учні під керівництвом учительки висівали насіння овочів на розсаду, яку потім розсаджували на шкільних ділянках, що тішили око своєю ошатністю. Капуста рання та пізня, помідори, огірки, квасоля, столові буряки, морква, топінамбур, шавлія... Все це, вирощене власноруч, надходило до шкільної їдальні.

За роки роботи Тетяна Хвиль удостоїлась звання «Відмінник народної освіти», почесних грамот. Вона вже давно на заслуженому відпочинку, але без діла не сидить. Пише вірші, порається на городі. По-товариськи спілкується з сусідами та односельцями. Співає, згадуючи виступи із колегами на сцені сільського та районного будинків культури. Допомагає своїм дітям, п’ятьом онукам та чотирьом правнукам слушною порадою, теплим словом, лагідною опікою. Отака в нас Тетяна Павлівна Хвиль.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове