Наша пошта

МИ, випускники 1960 року, вдячні рідній Новоорлицькій середній школі за те, що вона навчила нас боротися за своє щастя, бути гідними людьми, любити свій рідний край, віддано працювати задля блага Вітчизни, сумлінно виховувати молоде покоління. Майже всі мої однокласники дотрималися настанов учителів, знайшли своє місце в житті. Вони стали сумлінними працівниками, окремі продовжили навчання й зайняли керівні посади.

Наша школа була єдиною середньою для учнів шести навколишніх сіл: Новий і Старий Орлик, Крамареве, Олянівка, П’ятирічка та Кабакові хутори. 1963-го, після заповнення Дніпродзержинського водосховища, всі згадані села були перенесені на нові місця. Багато мешканців, зокрема й наших однокласників, перебралися на постійне проживання в інші області, їхні сліди загубилися, тому даних про них мало, а хотілося б більше знати про всіх ровесників, спілкування з якими випало на тяжкі післявоєнні, але дуже щасливі роки дитинства та юності.

Віктор МІРОШНИЧЕНКО.

Кобеляцький район

Полтавської області.

Спливло 70 років відтоді, як ми вилетіли з гнізда Каришківської неповної середньої школи. Вітер розніс нас по всьому світові. На жаль, багато вже пішло у засвіти. А всім, хто топче ряст (Надія Таран, Надія Гуменюк, Марфа Тичук, Петро Дончевський, Веніамін Дерев’янко, Олена Заставна, Марія Пісецька, Палажка Чайнюк, Марія Гринчак, Ніна Гуменюк, Петро Кушнір, Іван Кукурудза та Василь Брова, з яким ми були найменші в класі), хочу сказати: «Друзі, живіть іще довго-довго. Може, ми з вами таки дочекаємось добра в Україні і ще зустрінемось».

Олексій БАЛЕГА.

Барський район

Вінницької області.