Архів
П’ятниця,
26 квітня 2019 року

№ 33 (19680)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша поштаВербиченька

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей
  • Рядки з листів

Хай світить сонце над Україною

РФ, замість того щоб відремонтувати у себе понівечені шляхи, вирощувати на полях хліб, піднімати добробут людей, зайнялася загарбництвом. Спершу душила Чечню, Грузію, затим прийшла в Україну. Підлабузники Кремля щодня займаються зомбуванням, нібито бандерівці в Донецькій і Луганській областях знущаються над росіянами, саме тому російська армія змушена їх захищати. Але який же це захист, коли путінські найманці руйнують житлові будинки, мости, вбивають патріотів України?

Раніше в Криму діяло сім українських шкіл. А коли «матушка Рассея» загарбала півострів, навчальні заклади зникли. Не бандерівці їх ліквідували, а російські «захисники». І так усе зрозуміло, як РФ зневажає права і свободи інших національностей: збиткуються над корінними татарами, проводять обшуки, садять у тюрми.

Прочитав якось у друкованих джерелах пророцтво одного відомого астролога, який передбачає, що на Сході України воєнні дії підуть на спад, а сама Росія через брак ресурсів геть знесилиться. Хай так і станеться, а над усією Україною засяє мирне блакитне небо.

Петро ОЛЕКСІЙЧУК.

с. Липляни

Малинського району

Житомирської області.

 

Перш ніж проводити монетизацію субсидій, потрібно було позбавити постачальників комунпослуг права нараховувати неіснуючі борги. Тому що частина тих коштів іде на їх оплату. Тисячі людей щодня оббивають пороги обслуговуючих центрів постачальників компослуг. Вистоюють там у черзі по три і більше годин. Причина їх візиту одна: недостовірні дані у платіжках і розрахунках. Створюється таке враження, що обчислювальні та обслуговуючі центри тільки для того й відкрили (раніше їх не було), щоб нараховувати неіснуючі борги.

Віктор КІЗЕНКО.

м. Київ.

 

Основна причина всіх наших негараздів у тому, що політики, позбавивши народ будь-якого на них упливу, всі ці роки підступно його обманюють, змушуючи вірити їхнім популістським обіцянкам, які забувають виконувати. Ось так шляхом підступного обману виборців вони прибрали до своїх рук усі органи влади з допомогою ними ж створеного виборчого законодавства. І це при тому, що Конституція беззаперечно твердить, що носієм влади в Україні є народ. Чи зміниться це нарешті?..

Володимир БЛИЗНЮК.

Барвінківський район

Харківської області.

 

З кожним днем усе більше переконуюсь, що смертна кара таки потрібна в Україні. За зрадниками, бандитами, злісними корупціонерами, педофілами нічого жалкувати. Вони невиправні. Через них страждають невинні люди, діти. А наші закони для них дуже гуманні. Зло має бути покаране.

Віталій ЛЕМІШКО.

с. Велика Севастянівка

Христинівського району

Черкаської області.

 

Версія для друку          До списку статтей

Озовіться, однокласники

МИ, випускники 1960 року, вдячні рідній Новоорлицькій середній школі за те, що вона навчила нас боротися за своє щастя, бути гідними людьми, любити свій рідний край, віддано працювати задля блага Вітчизни, сумлінно виховувати молоде покоління. Майже всі мої однокласники дотрималися настанов учителів, знайшли своє місце в житті. Вони стали сумлінними працівниками, окремі продовжили навчання й зайняли керівні посади.

Наша школа була єдиною середньою для учнів шести навколишніх сіл: Новий і Старий Орлик, Крамареве, Олянівка, П’ятирічка та Кабакові хутори. 1963-го, після заповнення Дніпродзержинського водосховища, всі згадані села були перенесені на нові місця. Багато мешканців, зокрема й наших однокласників, перебралися на постійне проживання в інші області, їхні сліди загубилися, тому даних про них мало, а хотілося б більше знати про всіх ровесників, спілкування з якими випало на тяжкі післявоєнні, але дуже щасливі роки дитинства та юності.

Віктор МІРОШНИЧЕНКО.

Кобеляцький район

Полтавської області.

 

Спливло 70 років відтоді, як ми вилетіли з гнізда Каришківської неповної середньої школи. Вітер розніс нас по всьому світові. На жаль, багато вже пішло у засвіти. А всім, хто топче ряст (Надія Таран, Надія Гуменюк, Марфа Тичук, Петро Дончевський, Веніамін Дерев’янко, Олена Заставна, Марія Пісецька, Палажка Чайнюк, Марія Гринчак, Ніна Гуменюк, Петро Кушнір, Іван Кукурудза та Василь Брова, з яким ми були найменші в класі), хочу сказати: «Друзі, живіть іще довго-довго. Може, ми з вами таки дочекаємось добра в Україні і ще зустрінемось».

Олексій БАЛЕГА.

Барський район

Вінницької області.

 

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове