Архів
Вівторок,
15 серпня 2023 року

№ 33 (20025)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну
  • Слово про сучасника

Комусь треба виконувати цю роботу

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

То був один з численних випадків, коли його життя висіло на волосині. Смерть чатувала на когось у сільській хаті Веселого на Харківщині. Це село всього за кілька кілометрів од українсько-російського кордону, і, тікаючи звідти, окупанти позалишали місцевим жителям чимало «подарунків». Один із них замаскували в орківський обгорілий зимовий бушлат…

«СЕРЕД потрощених меблів і розкиданого одягу він нічим особливим не вирізнявся — просто лежав, як ганчірка, на порозі, — розповідає старший інспектор з особливих доручень вибухотехнічної служби Головного управління Нацполіції у Вінницькій області підполковник поліції Ігор Підлісний. — Я тоді працював у тандемі з капітаном поліції Андрієм Васьком. Він ішов позад мене за кілька кроків і чекав, поки я переступлю поріг… Гранати я не бачив, але наче відчував її присутність… Інтуїція не підвела: зброя знаходилась у зведеному стані й найменший дотик міг спричинити вибух…»

До подібних ворожих «сюрпризів» підполковникові Підлісному не звикати. З 2014 року він займається зачищенням території України від небезпечних предметів у складі зведених саперних підрозділів. Був у відрядженні на розмінуванні в Луганській, Київській та Харківській областях. «Усі вибухові предмети, з якими ми працюємо, становлять велику небезпеку, — стверджує сапер. — Особливо — касетні боєприпаси і «розумні» міни: деякі з них самі переходять у бойовий стан при наближенні до них за півтора-два метри… А щоб не нарватися на якісь секрети ворога, призначені для ураження сапера, проводимо, якщо є така можливість, підрив знахідки на місці… Боляче про це говорити, але четверо моїх побратимів загинули і десятеро були поранені. Бувало, за тиждень роботи в Київській області здійснювали по кілька підривів — кожний об’ємом близько двох тонн…».

Ігор Володимирович за фахом військовий інженер і має неабиякий практичний досвід роботи з вибуховими пристроями. Із саперською справою він знайомий ще від часу навчання у Кам’янець-Подільському військово-інженерному інституті.

«Моя нинішня робота складна і небезпечна, але вона мені подобається. Я служив у різних підрозділах: був дільничним, старшим оперуповноваженим відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків, старшим оперуповноваженим карного розшуку, та коли запропонували службу у вибухотехнічному підрозділі — не відмовився, — розповідає чоловік. — Це, вважаю, мій найкращий вибір у житті… Тут, можна сказати, моя друга сім’я, мої надійні друзі. У нас без довіри і підтримки не може бути й хвилини життя… Кожний вихід на розмінування винятковий, однакових ніколи не буває, як нема у нас і дрібниць. Ідучи на виконання бойового завдання, я маю бути певним у своєму напарнику на всі триста (!) відсотків, як і він у мені. Страх, звичайно, відчуваємо, але ми сильніші за нього — комусь же треба цю роботу виконувати…»

Підполковник Ігор Підлісний разом із колегами у числі перших поїхав на розмінування деокупованих міст Київської області — повертав безпеку і мирне існування жителям Бучі, Гостомеля, Бородянки, Макарова, Ірпеня. Вибухотехнік знешкоджував залишені ворогом небезпечні предмети й у зоні Чорнобиля.

За мужність і відданість справі Ігор Підлісний удостоєний однієї з найвищих відомчих нагород у системі правоохоронних органів — іменної вогнепальної зброї. Нехай Бог береже вас і ваших побратимів, пане підполковнику!

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Кажуть, що причина технічна...
Читати
Потребують відшкодування
Читати
Найбільше — в Німеччині
Читати
Можна дистанційно
Читати
Відмовляються виїжджати
Читати
Як отримати «овочеву» компенсацію
Читати
Державне скорочення
Читати
Загинули, рятуючи
Читати
Тепер удосталь
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове