Рівно, криво, аби живо

Микола ЮРЧИШИН.

ТРИВОЖНІ сигнали надійшли до редакції з Хмельницького району Хмельниччини. «Я є постійним читачем «Сільських вістей», передплачую їх уже сорок п’ятий рік поспіль, — телефонує Іван Трохимович Якобнюк із села Чапля. — Все було в нас гаразд із доставкою газет та пенсії, коли в селі функціонувала стаціонарна пошта. Нещодавно її розформували, і справи покотилися шкереберть. Мені, неходячій людині, майже на місяць затримують пенсію, не принесли жодного номера «СВ» за липень. Зателефонував на так звану пересувну пошту, а у відповідь почув: «Якщо хочете одержати пенсію, викликайте «Швидку допомогу» або попросіть кого-небудь з автомобілем, аби підвіз до центру села, і тоді вам вручать і пенсію, і газети». Звідки така бездушність у новоспечених поштовиків?»

Не в захваті від роботи працівників пересувної пошти і Михайло Іванович Білань зі Щербанів цього ж Хмельницького району. «Куди ділися газети за липень? — запитує він. — Останній, 26-й, номер «Сільських вістей» за 27 червня отримав із великим запізненням, пенсію також. Як існувати без копійки старій людині?»

«Що мені робити, як жити далі? — розпачливо запитує прикутий до ліжка передплатник «СВ» із цього ж села Іван Миколайович Олійник. — Уже місяць не доставляють ні газет, ні пенсії!»

Цікаво, що всі ці три передплатники зверталися на гарячу лінію Укрпошти. І кожен із них почув однакову відповідь. Сталося так, мовляв, бо завчасу скоротили листонош стаціонарного відділення, а нових не встигли взяти на роботу. Поспішали, позаяк хотіли вкластись у графік переходу на пересувне відділення поштового зв’язку. Виходить, як у тій приказці: «Рівно, криво, аби живо!».

Про ці кричущі факти я розповів по телефону працівниці передплатного відділу Хмельницької обласної філії Укрпошти Діні Євгенівні. «На жаль, це гірка правда, — сказала вона. — Але обіцяю, що лад буде наведено, пенсії і газети доставлятимуть вчасно».

Не встиг, як кажуть, і голову від писанини підняти, як новий телефонний дзвінок — від незмінного передплатника «СВ» Михайла Омеляновича Литвинюка із села Ставчани Новоушицької селищної територіальної громади Кам’янець-Подільського району цієї ж Хмельницької області. «Що витворяє так звана пересувна пошта, бодай не згадувати, — нарікає чоловік. — Ще донедавна вони привозили пресу в село двічі на тиждень — по вівторках і п’ятницях. Тепер приїздять лише по середах. Подейкують, водії так бензин заощаджують, а потім його успішно списують. Але ці факти потребують спеціальної перевірки компетентними органами. Прикро те, що чотири номери «Сільських вістей» — за 11-те, 18-те, 25-те липня та 1 серпня — наче крізь землю провалилися. І жодних пояснень від лютих та бездушних поштовиків ПВПЗ. Скільки триватиме такий хаос?»

І з цим невтішним повідомленням Діна Євгенівна з обласної дирекції обіцяла розібратись і про вжиті заходи повідомити редакцію. Що ж, чекаємо оперативної відповіді.

Пішли збої з доставкою «СВ» до славного міста Чигирин, що на Черкащині. Про це повідомив передплатник Михайло Іванович Ковальчук. Йому не принесли №27 нашої газети за 4 липня. Тільки після втручання редакції цей номер врешті-решт доставили.

Не стримував негативних емоцій на адресу керівництва Укрпошти син нашої багаторічної передплатниці Галини Апатіївни Пічко із Великої Яблунівки Черкаського району Черкащини Сергій Васильович. У травні він передплатив у місті Сміла своїй матері «Сільські вісті» на друге півріччя, але вона й досі не одержала жодного номера у липні. На прохання редакції у справу втрутилася працівниця передплатного відділу Черкаської обласної філії Укрпошти Ольга Миколаївна. Все вирішилося протягом дня. Галину Апатіївну попросили прийти у поштове відділення і одержати номери «СВ» за липень та серпень. Перед нею вибачились і пообіцяли, що незабаром оформлять на роботу листоношу, яка буде вчасно доставляти газети.

От що значить усе робити поспіхом, абияк. І кому потрібна така поштова реформа?

Наша передплатниця із села Нестерове Подільського району Одещини Надія Марківна Товстенко торік на початку листопада передплатила «Сільські вісті» на перше півріччя 2023 року. Однак через головотяпство місцевих поштовиків, газету їй почали доставляти лише з березня. Пенсіонерка обурилася і поскаржилася до районного вузла зв’язку. Там їй пообіцяли гроші за січень-лютий компенсувати при передплаті «СВ» на друге півріччя. Надія Марківна зрозуміла, що в такому разі вона передплатить «Сільські вісті» на чотири місяці — з вересня й до кінця року. Що згодом і зробила. І дуже здивувалася, що в липні-серпні їй не принесли жодного номера, проте грошей теж так ніхто й не повернув. Хоча вона не їх чекала, а газету.

На прохання редакції цією справою нині займається пані Наталя — працівниця передплатного відділу Одеської обласної філії Укрпошти. Про вжиті заходи вона пообіцяла негайно повідомити редакцію.

Чимало гострих слів накидав на адресу місцевих поштарів Петро Миколайович Грищенко із села Любечапилів Остерської територіальної громади Чернігівського району Чернігівщини. Останній номер «СВ» він одержав 4 липня. Лише після втручання редакції всі недоотримані номери віднайшли і доставили передплатникові.

Не задоволений роботою місцевих поштовиків Олександр Васильович Качуренко із Березуватки Устинівської селищної громади Кропивницького району Кіровоградщини. У першому півріччі «СВ» йому доставляли справно. А в другому ніби хтось підмінив поштарів. Кудись запроторили 27-й і 28-й номери «Сільських вістей». На скарги ніхто не реагує.

Довелося турбувати пані Анастасію — працівницю передплатного відділу Кіровоградської обласної філії Укрпошти. Реакція не забарилася. Наступного дня листоноша вручила О. Качуренку недоодержані номери і нині доставляє газету регулярно.

Ось такі, як кажуть, пироги. Редакція і надалі вимагатиме від керівництва Укрпошти негайно відгукуватися на скарги наших читачів. Звичайно, краще б їх не було взагалі.