Архів
Вівторок,
15 серпня 2023 року

№ 33 (20025)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну

Музей на подвір’ї

Надія ОЛЕКСЕВИЧ.

Львівська область.

Мешканця Горпина Кам’янка-Бузького району Андрія Грицківа односельці знали як доброго газду і сім’янина. А що має незвичне хобі — збирати старожитності, то майже ніхто не здогадувався.

ЖИТЕЛІ села були приємно вражені приватним музеєм земляка, коли розпочалась війна і добродій Андрій без вагань віддав свою нову півницю (льох) під укриття для школярів. Власне, навколо неї просто неба і розмістив близько сотні старовинних речей домашнього вжитку: глиняне кухонне начиння, нецки (в них місили тісто), магельниці (ними прасували одяг), жорна, рубанки, веретено, чесалки для льону, давній віз, ціп, залізні масивні праски, швейну машинку, дерев’яні маслобійки тощо.

Збирати колекцію старовини чоловік почав із дідівських ваг, які досі дуже точні. А далі, розповів, знайомі віддавали, хто що мав у прибиках, на горищах, у хлівах. Збирав архаїку в рідному селі та в окрузі, не афішуючи, що оформлює її під музейні експонати на власному обійсті.

«Мені вдалося зібрати всі знаряддя праці, які залишилися від предків-краян. Як бачите, все колись робилося вручну, важко працювали люди», — зауважує колекціонер.

Кожну річ Андрій Грицків реставрує, леліє-плекає, намагаючись не змінити її старовинного духу. Захоплення чоловіка радо поділяють дружина Надія і три доньки — Марія, Соломія та Василина.

Соломія пишається і підтримує батьківську справу, розповідає про його захоплення і працю в соціальних мережах. Також дівчина залюбки проводить екскурсії. Пан Андрій дуже скромна людина і не любить публічності, оскільки за постійною селянською працею коло землі не звик до неї. Водночас людям на власному подвір’ї, особливо дітям, вельми радий, бо, підкреслює, не для себе збирав колекцію — для майбутніх поколінь. Тішиться, що завдяки зразкам найдавніших і найбільш поширених речей побутового вжитку має змогу показати сучасникам шматок минувшини, історії рідного краю. Болить душа, зізнається, коли старовину вивозять з України, пропадає спадщина.

«Не мене фотографуйте — колекцію, вона цінна», — відмахується від фотокамери.

Хтось полюбляє рибаловлю, хтось — полювання, у когось лежить душа до лісових мандрів по гриби... Всі ми різні і кожний воліє бавити дозвілля по-своєму. Андрій Грицків створив і плекає свій унікальний музей, у який вклав часточку серця і який надихає його до життя в гармонії з природою та у злагоді з людьми. Цінуймо таких ентузіастів!

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Кажуть, що причина технічна...
Читати
Потребують відшкодування
Читати
Найбільше — в Німеччині
Читати
Можна дистанційно
Читати
Відмовляються виїжджати
Читати
Як отримати «овочеву» компенсацію
Читати
Державне скорочення
Читати
Загинули, рятуючи
Читати
Тепер удосталь
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове