• АНТИдержава

Скільки маємо терпіти?

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Об’єднані територіальні громади, де зосереджено місцеве самоврядування, кроїли і зшивали з метою та гарантією, що саме вони нарешті забезпечать верховенство інтересів народу і правопорядок. Чи так виходить насправді?

У ВЕРЕСНІ минулого року департамент стратегічних розслідувань Дніпропетровської області повідомив про затримання голови Апостолівської ОТГ Андрія Оси, а разом із ним і чотирьох поплічників — заступника міського голови та керівників фірм-підрядників. Їх підозрювали у створенні організованого злочинного угруповання (ОЗУ) з метою розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах. Слідом за цим прокуратура області оприлюднила доповнення: загалом до складу ОЗУ входило 16 чоловік, які провадили свою злочинну діяльність не тільки в Апостолівській, а й у Зеленодольській, Нивотрудівській, Новолатівській, Гречаноподівській, Софіївській, Карпівській громадах Криворізького району та в Кривому Розі. Організатором злочинного угруповання суд визнав апостолівського голову.

Злочинці «працювали» з розмахом: після проведених ними тендерів на ремонти об’єктів інфраструктури через систему PROZORRO в актах виконаних робіт значно завищували обсяги та ціни витрачених будівельних матеріалів. Таким чином «відмивали» не якісь там тисячі, а мільйони гривень. І керівників, і рядових учасників цієї «спільноти» об’єднувало бажання жити на широку ногу завдяки доступу до скарбничок територіальних громад. Заради неправомірної вигоди вдавалися до всіх можливих зловживань своїм службовим становищем: створювали підставні фірми, організовували сумнівні тендери, підробляли документи...

Агентство «Антикорупційна правозахисна рада» Дніпропетровщини вже не один рік бореться з розкраданням бюджетних коштів, ліквідовуючи корупційні схеми місцевих можновладців і держслужбовців. На прикладі викритого апостолівського криміналу агентство спробувало простежити підґрунтя виникнення і розростання безбожного злодійства в тергромаді. Спершу злочинне угруповання голови Апостолівської ОТГ Андрія Оси сприйняли як щось несподіване, не типове для сьогодення. Однак дуже швидко Антикорупційна правозахисна рада збагнула, що це не випадкове явище на рівні місцевого самоврядування, а майже неприхована практика.

Ще на початку створення громади тут зареєстрували приватне підприємство «Осса», яке за сферу своєї діяльності обрало архітектуру. Очолила його заступниця Андрія Оси Анастасія Василенко. Вона керувала внесенням до офіційних документів явно неправдивих відомостей щодо вартості матеріальних ресурсів, використовуючи підконтрольних їй осіб і приватні підприємства «Осса», «Будтайм», «Вєспа», «Стенбуд», «Фабер-Груп». Крім Апостолівської ОТГ, начальниця курувала процес злочинного привласнення коштів ще п’ятьма територіальними громадами.

Певна річ, вузол усіх мотузочок кримінальної схеми був у руках голови Апостолівської громади Андрія Оси. Слідство встановило характер злочинних діянь кожної з осіб угруповання — від першої до шістнадцятої. Йдеться насамперед про голову Нивотрудівської ОТГ Ірину Пелецьку, зеленодольського міського голову Дмитра Невеселого, начальницю відділу будівництва Зеленодольської міськради Ірину Невеселу, депутата Апостолівської ради від «ОПЗЖ» Артема Ігнатенка… Цей список завершують директори комунальних ПП Юлія Андрющенко, Валерій Алексєєв, Дарина Паламар.

ЗАВДЯКИ Антикорупційній правозахисній раді, яку в Дніпрі очолює Олександр Снісар, а також правоохоронцям вервечка злочинів цього угруповання обірвалася. Виявилося, що ця корупційна історія тягнеться від часу виникнення об’єднаної тергромади, яка з’явилася чи не найпершою в Україні — 2015-го. До речі, 5 квітня 2016 року «Сільські вісті» надрукували матеріал «Земельний дерибан в Апостоловому». Саме з цього почали плести свою павутину ділки громади-першопрохідця, «набиваючи руку» та нарощуючи апетити. Коли Апостолівський район поділили на три ОТГ, однойменна громада створила приватне комунальне підприємство спільної власності (ПКП). Нібито для того, щоб не розтягли на шматки все рухоме і нерухоме майно, раніше надбане жителями регіону. Але зовсім скоро з’ясувалося, що ПКП заграбастало тутешні сінокоси і пасовища: спершу відібрали 530 га «невгідь» у селян, котрі ще з 2010 року об’єднались у молочарський сільськогосподарський кооператив і користувалися землями, призначеними для випасу худоби та сінокосу. Слідом у рахунок «спільної власності» конфіскували ще 673 гектари громадських пасовищ і сіножатей. Після цього селяни змушені були орендувати, тобто платити за користування балками, клинками і навіть чагарниками, виділеними під пасовища.

Можливо, скаже хтось, що це рішення було продиктоване новою невідворотною реальністю: гроші за оренду поповнювали б суспільну скарбницю. Як би ж то! Селяни невдовзі дізналися, що «спеціалізоване» комунальне підприємство спільної власності засноване не їхньою ОТГ, а не відомим їм Управлінням соціального захисту ветеранів та інвалідів міліції (поліції тоді ще не було). Відставні стражі правопорядку цього управління з пропискою у Кривому Розі орендну плату за пасовища і сінокоси збирали для себе, а не для громади.

Це давні діла, то ж чи варто навздогін махати кулаками? Таки варто, аби зрозуміти, як вчилися ватажки Апостолівської ОТГ розкрадати спершу майно спільної власності селян, а згодом і бюджетні гроші громади. Саме на таких «винахідливих» знахідках та «блискучих» ідеях і зароджувалася корупційна підтримка правоохоронними органами шахраїв при владі самостійних, а радше, не доступних верховенству права ОТГ.

Наступний скандал в Апостоловому, який трапився 2019-го, прогримів на всю область. Ватажки громади разом із поліцією та прокуратурою знищили, точніше, розікрали місцеве фермерське господарство «Дарина» Олександра Ляховенка. Хоча цьому фермеру земля у постійне користування дісталась у спадщину, поплічники апостолівського голови Андрія Оси з участю місцевих прокурорів і начальника поліції оголосили її немовби незаконно і самовільно захопленою. Олександрові Ляховенку й отямитися не дали, як вирощене ним збіжжя зібрали і, буцімто це речовий доказ, арештували, потім воно було продане через біржу. До цих пір немовби не вдається з’ясувати, хто ж так учинив із «конфіскованим» зерном фермера, яке чотири роки тому коштувало понад 2 мільйони гривень.

А ось ще один приклад злочинної схеми, випробуваної в Апостолівській ОТГ. Анатолієві Мельнику та його дружині Раїсі від батьків дісталося майже 8 гектарів землі. На них вони вирощували овочі, аж поки в лютому 2020 року подружжя приголомшили вбивчою новиною: поблизу селища Жовте погоджено передання криворізькому заводу «Хайдельберг Цемент Україна» гірничого відводу місцевого родовища гранітних покладів. У межі заводу без попередження власників потрапили й земельні паї Мельників. Про те, що їхні ділянки повинні були викупити, оскільки вони належали селянам на правах приватної власності, навіть мови не було. Сказали, що це діло не їхнього розуму. А чийого? Хто погодив передання? Виявилося, міськрада разом з Осою! Керманичі Апостолівської громади проігнорували закон, згідно з яким ні міськрада, ні громада не розпоряджаються надрами землі. Перша інстанція, яка погоджує гірничі відводи під розробку покладів, — обласна рада.

Тільки-но Мельники розгорнули боротьбу за свою землю, спливли два «дивні» факти. Протокол засідання земельної комісії, що взяла на себе сміливість передавати надра в розробку, сфальсифіковано. А заводу «Хайдельберг Цемент Україна» на момент цієї хвацької оборудки ще не існувало. Хто ж тоді дістав право рити кар’єр? Цього ніхто не знав ні в Апостоловому, де напускали таємничість, мовляв, це секрет мало не державної ваги, ні у Дніпрі, а тим паче в Києві. Зате тепер відомо: право на розробку одержав Криворізький цементний завод, який належав... громадянину ворожої російської федерації Іванові Шестаку…

Четвертий рік пішов, як Анатолій Мельник разом із дружиною Раїсою марно намагаються повернути вкрадені у них два батьківські земельні паї. Чому це їм не вдається? Смішно, але заважає таке: члени земельної комісії могли дати покази, що протокол про передання землі — липовий, але не дали. За твердженням слідчої поліції Катерини Фалько, не захотів дати показів і якийсь громадянин І. С. Козак. Хто він такий і яким боком причетний до цієї справи, слідча потерпілим не пояснила. Через проклятий коронавірус «у розумні терміни» сім’ю Мельників не зміг прийняти прокурор Микита Шпонька. До всього ще й таке: у місцевому відділі геокадастру «загубили» кадастрові номери земельних ділянок Мельників. Напевно, вони «провалились» у гірничу копальню, вириту на їхній землі…

Попередня публікація у «Сільських вістях» за 9 квітня 2021 року «Самоврядування по-апостолівськи» завершувалася невеселим висновком: «...загалом те, що відбувається в Апостолівській громаді, можна порівняти з краплею брудної й скаламученої води, у якій відображається все те, що коїться нині повсюди у нашій Україні».

Скільки ж будемо таке терпіти?