• Болить

Дешево, дешевше, ще дешевше?

_{За перший місяць ринку землі середня ціна за український гектар становила 40 тис. гривень}

Григорій РУДЬ.

ІЗ ВЛАСНОГО досвіду більшість українців знає, що поспішати з козами на торг — собі ж на збиток. Земля не коза, але ця мудрість і її стосується.

Скажіть, чи багатшими стали ті селяни-землевласники (не плутати із новоявленими латифундистами), хто вже встиг «виторгувати» аж по… 7 тисяч за гектар? Не чорно-зелено-синьої американської «капусти» — доларів, а наших стрибунців — гривень!

Ну хіба не насмішка нас же над нами самими? Не кажучи вже про Європу. Європу на сміх розбирає! А як же їй, скажіть, не сміятися?

У Німеччині гектар (напевне, не кращої, ніж наша, землі) коштує 32,3 тисячі доларів, у Голландії — 63,7 тисячі, а у Швейцарії — всі 70 тисяч!

Що ж воно виходить? А виходить те, що гектар швейцарської землі у 269 (!) разів дорожче, ніж гектар таврійського степу? Ну-ну…

А ще ж не вечір: ринкове сонце світить, проте нас воно не гріє і не зігріє, мабуть, уже ніколи. Та повернемося до наших кіз, а якщо хочете — баранів.

Пригадується, наприкінці цьогорічного березня, коли ще на ринковій земельній брамі висів замок, популярний вітчизняний сайт AgroPolit.com опитав експертів про те, що вони думають про ціну 1 га сільськогосподарської землі після виштовхування її депутатськими і президентськими руками на ринок.

Думки і прогнози висловлювалися різні. Мені ж сподобалася точка зору кандидата історичних наук радника тодішнього очільника МВС Михайла Апостола, котрий, до речі, у своєму прогнозі помилився.

Ось ця думка: «Під виглядом упровадження ринку земель сільськогосподарського призначення нам продають ненароджене теля. Адже перед тим, як обговорювати ціну землі, варто поставити запитання: чи запрацює ринок землі з 1 липня 2021 року? Гарантую — ні. Насправді відбудеться узаконення незаконно викуплених, привласнених, обміняних унаслідок різноманітних шахрайських схем за останні 10 років мільйонів гектарів родючої землі. Але власне обігу земель, як це діє у всіх розвинених країнах світу, не буде.

На сьогодні не розроблено жодного нормативного документа щодо механізму цього так званого дійства, яке називають обігом земель. А їх потрібно декілька десятків. Адже є землі держвласності в постійному користуванні, в оренді, є землі розпайовані, є невитребувані паї, є непереоформлена спадщина, є землі «нічиї», без кадастрового номера, є спірні земельні ділянки, є в користуванні наукових установ, міністерств, громадських організацій, профспілок… Мало того, ніхто ані в Держгеокадастрі, ані в Мінагро так і не розпочав їх розробляти. І головна причина — немає спеціалістів такого профілю з необхідними знаннями і досвідом. А ті, які були б корисними, опинилися за парканом. Мовляв, потрібні нові обличчя. На цьому тлі боюся одного: з такими підходами ні ринку, ні землі не буде. А села — й поготів».

Михайло Апостол, професійний економіст, колишній парламентар, виявився провидцем, хоч не думав, що палкі прихильники розпродажу української землі таки доб’ються свого. А що ж народ? А народ мовчки плуга пер (родині й країні завжди потрібні хліб і до хліба), не надто цікавлячись тим, що відбувається.

Земельний ринок, вирвавшись із «кріпацтва» на волю, вписав перші рядки у вітчизняний літопис. У період із 1-го по 30 липня, повідомило Міністерство аграрної політики і продовольства, в Україні укладено 2,9 тис. земельних транзакцій (угод, що супроводжуються взаємними поступками) на ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 5,32 тис. га, сума всіх угод на ринку землі — 210 млн грн.

«Лише один із 2 тис. власників землі розпорядився нею: продав або подарував. За перший місяць ринку землі в Україні середня ціна за гектар складає 40 тис. грн. Найбільше землі придбали в Полтавській, Тернопільській і Кіровоградській областях», — зауважив міністр агрополітики Роман Лещенко.

Станом на 1 серпня середня ціна 1 га ріллі в Україні становить 26,8 тис. грн, що практично відповідає середній нормативній грошовій оцінці. Це значно нижче раніше названої Міністерством аграрної політики цифри у 40 тис. грн/га, заявили в Українському клубі аграрного бізнесу.

І козі зрозуміло, що вже на першому етапі будуть відпрацьовуватися сценарії, за якими земельний ринок «гратиме» на руку покупцям із закордонною пропискою — тим же німцям, швейцарцям чи американцям.

…А земля хитається дедалі дужче. Землетрус чи ще гірше?

І що нам з того, що у Мінагрополітики вважають, мовляв, капіталізація української сільськогосподарської землі зростатиме в середньому на 7-10% за рік. Через десять років наша земля сумарно коштуватиме сотні мільярдів доларів.

Поки що, либонь, одне: сьогодні — скуповування «дешевої» української землі, завтра (після масштабної «капіталізації») — перепродаж.

Мораль, кажете? Ринок моралі ніколи не визнавав і ніколи не визнає.

Дешево, дешевше, ще дешевше! А далі — у рабство.