Архів
П’ятниця,
12 березня 2021 року

№ 18 (19866)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Берегиня людських сердець

Василь ПРОХОРОВИЧ.

смт Більмак Запорізької області.

Фото автора.

ЗАВІДУВАЧКА кардіологічного відділення Більмацької райлікарні Людмила Іванівна Підпала називає себе щасливою людиною. Бо має улюблену роботу, без якої не уявляє життя,...

 

Читач — газета

«Непідйомна ціна на газ та його транспортування змусила мене перейти на пічне опалення. Торік за доставку я заплатив аж 2127 гривень. Улітку брали за неї...

 

Передплатники вимагають вчасної доставки

Микола ЮРЧИШИН.

ДАВНІЙ шанувальник нашої газети Григорій Тимофійович Коваль із села Гостролуччя Баришівського району Київщини надіслав до редакції ксерокопії шести періодичних видань,...

 

  • Рядки з листів

Єднаймося, щоб вистояти

УПЕРШЕ я написав листа до «Сільських вітей» 1967 року. В ньому розповідав про розбудову нашого села, про те, що люди живуть майбутнім, мають перспективу. Як...

 

З роси й води

12 БЕРЕЗНЯ святкує 95-річчя наша читачка і шанувальниця киянка Лідія Миколаївна Можаєва. Людина надзвичайно талановита, щира, життєрадісна, енергійна, з величезним творчим потенціалом. За освітою вона педагог-мовознавець. Вільно володіє французькою, німецькою та англійською мовами. Тридцять років пропрацювала викладачем у Київському коледжі зв’язку, де її досі згадують із теплотою, любов’ю і повагою. Студенти завше охоче ходили на пари Лідії Миколаївни, адже вона їх підтримувала, знаходила з молоддю спільні інтереси, залучала її до творчості. Разом готували і проводили вечори Клубу веселих і кмітливих французькою мовою.

Лідія Можаєва особистість багатогранна. Окрім педагогічної та перекладацької діяльності, сорок років пропрацювала позаштатним кореспондентом на радіо, видала дві збірки власних гуморесок. Крім того, пише вірші, а також досі веде у профільних газетах рубрику «Поради довгожительки Лідії Ганжі» (це її дівоче прізвище). На жаль, нині через хворобу Лідія Миколаївна не може брати до рук ні гітари, ні баяна, ні балалайки, на яких колись залюбки грала перед публікою, але часто переслуховує записи своїх виступів і сама, і з друзями.

Тож хай вам здоровиться, дорога Лідіє Миколаївно, на довгі-довгі роки.

З повагою сільськовістяни.

 

У малолітті Григорій Сергійович Атаманюк зазнав чимало гіркого, його юність обпалена воєнними страхіттями. Він із когорти тих мужніх звитяжців, що наближали визволення України і Європи від нацизму.

Босоноге дитинство Григорія минуло в Пилипах-Олександрівських, що у Віньковецькому районі Хмельниччини. Коли фронт перекотився через рідне село, він добровольцем подавсь із маршовою ротою воювати. До Перемоги йшов у складі військ Другого і Першого Білоруських фронтів. Визволяв від фашистів міста і села, а переможні салюти зустрів у лігві нацистського звіра — рейхстазі.

Нині Григорій Сергійович на заслуженому відпочинку. Але без діла не сидить. Бере активну участь у роботі обласної ветеранської організації, він заступник голови комітету ветеранів. Удостоєний знака «Почесний ветеран України», є Почесним громадянином м. Хмельницького. За бойові заслуги нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни та Червоної зірки, чотирма медалями «За відвагу», що прирівнюється до звання Героя Радянського Союзу.

Днями Григорій Сергійович Атаманюк відсвяткував 95-річний ювілей. Щиро вітаємо шановного ветерана! Бажаємо міцного здоров’я, щастя, успіхів та миру.

За дорученням ветеранів

Валерій МАРЦЕНЮК.

Хмельницька область.

 

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове