Архів
П’ятниця,
9 жовтня 2020 року

№ 77 (19825)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

Фокус від Держгеокадастру

Іван ЗОЗУЛЯ.

с. Торканівка

Тростянецького району

Вінницької області.

ВЛАДА так заколисала село, що колиска вже майже порожня. І першим кроком до розвалу села, на мою думку, стала земельна реформа, яку нам подарував «найуспішніший» президент Кучма і наш земляк академік Саблук. Згідно з цією реформою всі члени колгоспів та колгоспні пенсіонери отримали земельні паї, а для інших (медиків, учителів, працівників культури і решти жителів країни) було створено резервний фонд та землі запасу. З цих державних земель громадяни України, написавши заяву, можуть одержати земельну ділянку для ведення особистого господарства. Все це було красиво оформлено в чудовий закон під назвою Земельний кодекс. Здавалося, чим не щастя? А щоб у цій справі не правила бал корупція, доручили в ній розпоряджатися «кришталево чистому» органу — Держгеокадастру України.

Протягом останніх трьох років до Торканівської сільської ради звернувся 31 житель села з проханням посприяти у виділенні із земель запасу і резервного фонду, що на території сільської ради, по гектару для ведення особистого селянського господарства. Оскільки землями за межами села розпоряджається Держгеокадастр, сільська рада всі ці клопотання відправляла у Тростянецький відділ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Але там жодне з них не задовольнили, мотивуючи ч. 5-ю статті 116-ї Земельного кодексу України, що ці землі в оренді у ПП «ІЗЗІЯ». Яке з 2009-го не займається сільськогосподарською діяльністю на території Торканівської сільської ради і всі 203,7 га передало в суборенду двом фізичним особам. Строк оренди і суборенди закінчувався 23 серпня 2020 року. Люди чекали цього дня мов свята, а коли він настав, то дізналися, що земля, про яку мріяли, вже знову перебуває в суборенді.

У чому ж фокус? Знаючи про те, що 31 мешканець села, за статтею 5-ю, п. б, статті 121-ї, п. б, того ж Земельного кодексу має право на безоплатне отримання землі для ведення особистого господарства, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області до завершення строку оренди і суборенди 16 червня ц. р. уклало новий договір оренди з ПП «ІЗЗІЯ» на сім наступних років, тут же передавши 163 га в суборенду фізичній особі.

Ну як вам такий трюк? І головне — ніякої корупції. Тож виходить, що Держгеокадастр навічно позбавив жителів села Торканівка можливості одержати земельні частки. А може, все-таки з цими фокусами нарешті розберуться обласна прокуратура, обласна рада, облдержадміністрація, Верховна Рада зрештою?

Без надії сподіваємось.

Версія для друку          До списку статтей

Відгукнися, товаришу

Іван МИХАЙЛЕНКО.

с. Клепачі Лубенського району

Полтавської області.

1965-го мене призвали на військову службу. Курс молодого прикордонника я проходив у Казахстані неподалік міста Алма-Ата. Після кількох місяців перепідготовки мене разом із товаришами по службі відправили на заставу «Лепсінськ», в/ч 2484, що на кордоні з Китаєм. Майже три роки я відслужив на заставі водієм ГАЗ-69. Між особовим і командирським складом панували мир, злагода і повага. Ми постійно відчували надійне плече один одного. Вважаю, що то були найкращі роки мого життя.

Часто згадую Володимира Потапенка із села коло Полтави, Анатолія Волкова з Кіровоградщини, Петра Лобунька і Василя Коновала з Сумщини, Миколу Чайкіна з Черкащини і багатьох інших своїх товаришів, котрі зі мною демобілізувалися 1968-го. Дуже хочеться почути звістку від них або про них та згадати молоді роки. Відгукніться!

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове