Архів
П’ятниця,
11 жовтня 2019 року

№ 80 (19727)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша поштаВербиченька
  • За рубежем
Підтримали нашого воїна

ІТАЛІЯ. У Венеції влаштували акцію на підтримку нацгвардійця Віталія Марківа.

Докладніше...
Хто кого?

США. Байден уперше закликав до імпічменту Трампа.

Докладніше...
Жорсткий Brexit

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Внаслідок виходу країни з ЄС держборг країни може стати найбільшим за півстоліття.

Докладніше...
Криваве «Джерело світу»

ТУРЕЧЧИНА вдалася до військової операції проти Сирії.

Докладніше...
Новий демократичний устрій

КУБА. Вперше за останні 40 років тут відбудуться вибори президента.

Докладніше...
Вшановують лауреатів

У ШВЕЦІЇ розпочалося вручення Нобелівських премій.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Брати наші менші

Чотирилапий захисник

Маргарита СИТНИК.

Історія французького бульдога Чупи яскрава і зворушлива. Собака 2016 року потрапив під обстріл поблизу Мар’їнки, дістав травми і вже помирав. Однак доля йому всміхнулася, пославши рятівника — військового Тараса Шнайдера. Чупа віддячив сторицею, врятувавши в зоні АТО з-під завалів 27 цивільних жителів.

ЗА СВОЮ мужність собака на Львівському кінологічному фестивалі отримав медаль «За вірність Україні». Запровадження такої відзнаки для чотирилапих друзів — ініціатива господаря Чупи львів’янина пана Тараса. Дізнавшись навесні про всеукраїнську виставку собак, він подумав: варто було б нагороджувати окремо тих псів, які разом із господарями мають заслуги перед Вітчизною. Організатори ідею підхопили, і вже вдруге почесними учасниками заходу стали 12 собак-ветеранів АТО і ООС, переважно службових.

Теперішній господар Чупи до війни жив звичайним життям. Тарас розповів, що на фронт його та дружину покликала загибель у 2015 році під Дебальцевим друзів-медиків. Відчули: мають бути там.

— Став військовим водієм-санітаром, а дружина — фельдшером, — розповів пан Тарас кореспонденту видання «Факти». — Ми служили у складі реанімаційної бригади. На виїзди вирушали втрьох: я, водій, дружина — фельдшер і лікар. Спочатку це була волонтерська робота, ми не думали про статус, зарплати. Просто усвідомлювали, що повинні замінити своїх загиблих друзів. Уже сьогодні можу похвалитися: за той час, поки я був водієм-санітаром, у нашій машині ніхто не помер, ми всіх привезли живими.

Тарас зауважує, що армія в 2015 році й нині — це дві великі різниці щодо забезпечення. Хоча й тоді ні медики, ні військові не голодували й у дранті не ходили, але багато чого постачали саме волонтери і небайдужі українці. Та вже за якийсь час забезпечення армії перебрала на себе зміцніла держава.

Тарас чудово пам’ятає своє знайомство з Чупою. 2016 рік, він уже не волонтерив, а підписав контракт зі Збройними силами, служив поблизу Мар’їнки. В той день був на виїзді, зупинив машину й почув звуки, схожі на дитячий плач. Підійшов до завалів, звідки вони долинали, і побачив виснаженого собаку — з його голови стирчав осколок, були зламані ребра, щелепа, лапа, вибиті зуби… Забрав, і почали з дружиною його лікувати. Цікавий збіг: у подружжя вже був собака, теж французький бульдог. Після смерті улюбленця, яку вони важко переживали, вирішили: якщо заводитимуть пса, то лише цієї породи. «Я зрозумів, що весь цей час ми з Чупою йшли назустріч один одному», — усміхається чоловік. За кілька місяців собака повністю одужав. До речі, на вибір химерної клички вплинуло кілька обставин. Тарас каже, що коли вперше побачив собаку, виникла асоціація з цукеркою «чупа-чупс», а коли приніс собаку у розташування, дехто з хлопців питав, мовляв, що за «чупакабру» притягнув. «А я завжди кажу, що він Чупа Тарасович. Ми стільки з ним пережили, що він для мене наче син», — зізнається чоловік.

На передовій випадково дізналися про Чупин талант. Якось вирушили на виклик, і раптом собака почав сильно дряпати кігтями по дну машини. Подумали, що йому треба пробігтися, зупинилися, він вийшов, видав кілька дивних звуків і кинувсь у завал. Усі за ним, дивляться — а там п’ять людей застрягло, які ховалися від обстрілу. За кілька днів історія повторилась. Отак Чупа, поки «служив» в АТО, допоміг врятувати 27 чоловік. Та це ще не все. Тарас каже, що собака завжди відчував, коли буде обстріл: починав нервувати і ховався під ліжко. Бійці, з якими він дуже швидко подруживсь, як і з іншими «полковими» собаками та котами, теж ховалися. Крім того, Чупа на фронті став таким собі «психотерапевтом»: коли господар чи хтось інший заходив у кімнату, повертаючись із виїзду, радів і відразу ж біг лащитися, пронизливо дивився великими сумними очима, й від цього ставало легше, тривожні думки відступали. «За ті два роки, поки перебував на передовій, побачив стільки смертей, що якби не Чупа, то мені б сьогодні потрібен був психотерапевт або психіатр», — каже Тарас.

Після демобілізації собака та його господар повернулися додому, у Львів. У цивільному житті, каже чоловік, особливе чуття Чупи теж дається взнаки. Наприклад, він знає, коли дзвонить телефон, навіть якщо він на беззвучному режимі. Крім того, пес вивчив графік господаря і починає гавкати рівно за п’ять хвилин до того, як пролунає будильник. Собаці, як установили ветеринари, близько десяти років. Це поважний вік, особливо з урахуванням усіх пережитих ним потрясінь. Але Чупа веселий і життєрадісний. І заряджає оптимізмом родину, яка дала йому друге життя і другий дім.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Тепер 73% проти
Читати
Кияни, готуйтеся...
Читати
Не пліткуйте за спиною
Читати
Моя хата скраю
Читати
Втомилися допомагати
Читати
Препарати відсилають
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове