Архів
П’ятниця,
26 квітня 2019 року

№ 33 (19680)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша поштаВербиченька
  • За рубежем
Сепаратистські настрої

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Шотландія готується до повторного референдуму щодо незалежності від Сполученого Королівства.

Докладніше...
Інвентаризація кордону

ЛИТВА і ЛАТВІЯ після 20-річної перерви беруться до інвентаризації кордону.

Докладніше...
Хитке президентське крісло

США. Підтримка Трампа знизилася до мінімуму в цьому році.

Докладніше...
В омріяний рай на краденій вантажівці

ГРЕЦІЯ. Поблизу Салонік затримали викрадену в Болгарії вантажівку з 59 мігрантами-нелегалами.

Докладніше...
Епідемія Еболи

У КОНГО від Еболи померла вже майже тисяча осіб.

Докладніше...
Дієва боротьба з корупцією

КИТАЙ. Офіційно заарештовано екс-президента Інтерполу.

Докладніше...
Просто зробили перекур

ФРАНЦІЯ. Наразі є дві основні версії джерела загоряння собору Паризької Богоматері у Парижі.

Докладніше...
500 євро вже не випускають

НІМЕЧЧИНА і АВСТРІЯ припинили випуск купюр номіналом 500 євро.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Гаряча тема

Україна в огні

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Тільки протягом одного тижня на Дніпропетровщині сталося майже дві сотні загорань та пожеж по дворах і на пустирях у селах та селищах, а також поза межами населених пунктів на вигонах, пасовищах та сінокосах, невгіддях, балках та по рівчаках і навіть на полях, де також до весни залишалися пожнивні рештки і стерня. Горять чагарники й очерети вздовж річок і водоймищ, надто замулених. Загалом на Дніпропетровщині цього року вже зафіксовано ледве не півтори тисячі загорань і пожеж на відкритих територіях.

ГОРЕ-ГОСПОДАРІ отримують опіки, вогонь, перекидаючись на будівлі, нищить їхнє важкою працею надбане майно. А трапляються в області й трагедії. Подружжя пенсіонерів згоріло у полум’ї такого ж сухостою, який вони підпалили на своєму городі (зайнялася й сусідська садиба). Дідусь, намагаючись загасити пожежу, обличчям упав у вогонь. Бабуся спробувала витягти чоловіка звідти, однак сил їй забракло... Ще одна старенька пенсіонерка згоріла в Широківському районі. Найстрашніша трагедія трапилася на околиці Кривого Рогу в приватному секторі. Спочатку спалахнули господарські споруди, а далі й дім. Троє осіб згоріли живцем — разом із господарем-батьком донька 2009 року народження і синок 2011-го, а троє потерпілих із опіками різних ступенів потрапили в лікарню — мати, бабуся та мале хлоп’я.

Кількість подібних пожеж зростає — нинішнього року «екологічних» загорань на Дніпропетровщині сталося майже в 11 разів більше, ніж торік, а торік — утричі більше, ніж позаторік... «Весняні випалювання бур’янів, невикошених та засохлих за зиму травостоїв, опалого листя та елементарного рослинного сміття переросли у шкідливу пошесть, навіть епідемію», — констатують місцеві пожежники.

Це лихо набуло всеукраїнських масштабів. На Житомирщині, Івано-Франківщині, скажімо, горить не менше, ніж на Дніпропетровщині, а ось у пристоличній області весняно-городніх і навіть польових пожеж зафіксовано вже вдвічі більше. Горять не тільки будівлі — нині в одному з районів вогонь знищив 10 опор лінії електропередач, в іншому — на небезпечну близькість дійшов до АЗС. У масштабах країни цього року вже вигоріло в 23 рази більше площ, ніж навесні минулого. Отож маємо повне право стверджувати, що від прибирання земельних ділянок палає вогнем уся Україна.

В чому ж тут річ? Чому людей повсюдно і масово охопила небезпечна й шкідлива сверблячка навесні неодмінно палити торішні траву і листя? Час на повен голос бити на сполох, бо, крім шкоди для самих паліїв і їхнього майна, страждають екосистеми. Біологи не перестають застерігати, що внаслідок пожеж вивільнюється шкідливий для дихання вуглець і забруднює атмосферу. Через вогонь сильно знижується потенціал рослинного покриву, знищується й мікробіологічний уміст родючого шару ґрунту, без якого він, вважайте, мертвий. На луках та полях печуться заживо дрібні звірята, які там мешкають, птахи разом із відкладеними в гніздах яйцями, комахи...

Однак винити в усьому нехлюйство та байдужість паліїв — справа найлегша. Причина глибша. Відомо, що нині в селах, на які припадає левова частка пожеж, живуть, точніше доживають віку, здебільш пенсіонери. Причому нерідко це бабусі-вдови і дідусі-вдівці. Ще торік восени, мандруючи Дніпропетровщиною, звернув увагу, що кожне друге подвір’я в бур’янах і купах листя. Їхні хазяї, глибокого пенсійного віку селяни, гірко зітхаючи, прямо казали, що їм уже несила вигребти город, двір та узбіччя. Спалити, мовляв, — це набагато легше і зручніше. І дешевше!

— У нас тут один має машину і причіп до неї, — розповідала у далекому Новопетрівському Покровського району згорблена бабуня, — так я його й питаю, чи не вивезе він, якщо я помаленьку сапою вирубаю хоч найвищий травостій, його он туди під гору у глинище. Так він мені й каже, що 75 гривень за ходку візьме. А скільки того причепа? Мого бур’яну набереться не менш ніж на 10 ходок…

— А якщо скосити і скласти, щоб за зиму перепрів і перегнив? — явно необачно запитав я.

— Кому, мені самій скосити? — аж йойкнула бабуся. — Ви смієтеся?! Он дід Соловей, який зостався один, як палець, років три тому ще й як махав косою, а це уже і він перестав. То про мене й мови не може бути. Тут у нас ще є кілька сімей молодих, купили собі косарки на бензині. Мені ж уже ні купити, ні найняти. Попрошу когось викосити — тиждень хліба ні за що буде купити. А викошеного хіба якось інакше позбудешся, крім спалити, коли висохне?

Заїкнувся я й про компост, котрий можна закладати після прополювання. Знову почув заперечення. Сьогодні, виявляється, села уже настільки засмічені, що розсип той компост потім по городу — заколоситься бур’яном, який заб’є все, що насадиш і насієш. Тому, коли в одній із сусідніх сільрад ми побачили оголошення, що за спалення будь-якого сміття у дворі чи на садибі штраф 340 гривень, подумалося: навряд чи таким робом можна зупинити народ. У цьому ж оголошенні навіть закликали селян відразу й доносити, якщо хтось заходиться палити. «Ага, так і ждіть, що вам сповістять на сусідів! — іронічно прокоментував чоловік, що трапився поруч. — Це так можна розсварити все село, бо ж усі і восени, і тим паче навесні розводять вогнища по своїх дворах!» Подумалось, чи не ліпше, приміром, у школах запровадити щось на кшталт популярного за радянських часів «тимурівського руху». Щоб загони підлітків в осінні дні і особливо у весняні прибирали-вичищали садиби пенсіонерів. А чому б, погодьтеся, і ні?

Коли у Великомихайлівській тепер об’єднаній територіальній громаді того ж Покровського району мені сказали, що це та проблема, яку «вирішувати необхідно на державному рівні», частково я погодився. Якщо в селі на одну родину працездатного віку вже 10 самотніх старих припадає, то марно і навіть непристойно, соромно лякати народ штрафами.

Хоч тут передовсім, звісна річ, непочатий край роботи для органів місцевого самоврядування. Оскільки треба говорити всю правду: практично половина пожеж, які палають по селах нині, — від спалювання не просто решток торішньої рослинності, а цілих хащів і заростей не на своїх садибах, а... на сусідніх. Як це розуміти? Ну от щойно побував я в селі Соколове, котре буквально за 15 кілометрів од Дніпра. Тут навіть на центральній вулиці, де пошта, медпункт і крамниця, нарахували три безхазяйні двори. У них не те що бур’ян по шию — чагарники вище голови. Заводяться там миші, щури, вужі і навіть гадюки. Як людям, котрі мешкають поруч, із цими пустирями миритися? От і йдуть «шляхом найменшого опору»...

Раніше були колгоспи, то вони, згадайте, двічі, а то й тричі на тиждень обов’язково з-під дворів вивозили непотріб на смітники за кілька кілометрів од населених пунктів. А навесні і восени перед святами спільними зусиллями вичищали, вигрібали сміття з усіх закутків і пустирів. Тим паче з узбіч. Чи пригадайте традиції конкурсів-оглядів на найкращий і охайніший двір, коли ті ж колгоспи допомагали людям упорядковувати їхні садиби. Нині до подібних «подвигів» товариства, агрофірми та підприємства, власників чималих землеволодінь та фермерських господарств не схилиш. Вони, як ті приймаки, для яких свої ж села — зайвий тягар. Подекуди, звичайно, підприємці підставляють плечі, одначе переважно відвертаються від потреб населених пунктів.

Мобілізувати сільський люд і агровиробників на збереження у чистоті й порядку екосистем і відкритих територій — це і завдання, і обов’язок передусім органів місцевого самоврядування. Тих же сільських рад і рад об’єднаних територіальних громад, активістів. Примусити новоявлених крутих «латифундистів» та решту аграрних формувань, які орендують людські земельні паї, численні бізнесові переробні структури на місцях перейматися проблемами і потребами земляків не так уже й складно. Влаштовувати свята сіл чи дні довкілля — це ой як необхідно, якщо хочемо зберегти неповторними і самобутніми наші українські території.

Але реально все це за однієї умови: коли громади справді братимуть владу у свої руки і укладатимуть «суспільний договір», за яким селянам разом жити, працювати і відстоювати свої інтереси. При цьому неодмінно враховуючи, що чисте, охайне і здорове, екологічно безпечне довкілля та збережена його неповторна краса і родючість земель — це чи не найперша вимога і запорука благополуччя села.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Ухвалили!
Читати
Невже знижуватимуть?
Читати
Налаштований на конструктив
Читати
Щеплюватимуть безкоштовно
Читати
До відома користувачів мобільним
Читати
Процес призупинено
Читати
«Губернатори» йдуть
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове