Архів
П’ятниця,
18 січня 2019 року

№ 5 (19652)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Визначено пріоритети

ООН оголосила пріоритети організації на 2019 рік.

Докладніше...
Brexit лихоманить

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Відставка уряду Терези Мей не відбулася.

Докладніше...
Урядова криза

ГРЕЦІЯ. Прем’єр-міністр Алексіс Ципрас виграв у парламенті голосування за вотум довіри своєму уряду.

Докладніше...
Робота над помилками?

ТУРЕЧЧИНА. Президент закликав до перегляду Дейтонських мирних угод щодо Боснії.

Докладніше...
Вийшов сухим із води

КОТ-Д’ІВУАР. Міжнародний кримінальний суд виправдав колишнього президента Гбагбо.

Докладніше...
Буферна зона

СИРІЯ. Дамаск засудив наміри Туреччини створити буферну зону у північних районах Сирії.

Докладніше...
Рекордна гіперінфляція

У ВЕНЕСУЕЛІ на 300% підняли мінімальну зарплату за інфляції два мільйони відсотків.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Влада і преса

Цензори районного масштабу

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Неприємності у журналістів верхньодніпровської районної газети «Придніпровський край» почалися ще у липні позаторік. Тоді видання надрукувало звіт сесії райради під заголовком «Без конфліктів не обійшлося». Зокрема, у ньому було написано: «Депутат районної ради розповів про силове захоплення 40-гектарного поля, яке належить одній із фірм, та арешт сільгосптехніки на ньому. Інший депутат, який начебто брав участь у цьому, розповів свою версію, згідно з якою поле нібито повертається у власність законного господаря — громадської організації. Замість того, щоб це майнове питання розглядати в суді, сторони сипали звинуваченнями в махінаціях одна на іншу».

ДИВНА цитата, згодні? З одного боку, зрозуміло, що в «королівстві» верхньодніпровських депутатів не все гаразд. Але з іншого — суперечка якась таємнича: прізвище депутата, котрий завів розмову про рейдерство, не називається, як і другого, котрий, за версією першого, причетний до нападу, але заперечує свавілля, трактуючи його як «відновлення справедливості». Безіменна якась плутанина! Стаття була підписана псевдонімом, та в районі уже давно ні для кого не секрет, що її автор — редактор «районки» Юрій Олійник.

— Я подумав, що, як журналіст, не маю права замовчувати правду, — пояснив Юрій Михайлович. — Крім того, всі присутні на сесії чули виступи, стали свідками скандалу. І, не прочитавши про нього в «районці», скажуть, що газета кишенькова. От я й дозволив собі…

Що саме дозволив собі Ю. Олійник, з’ясувалося згодом: у першому варіанті статті чітко говорилося, що, на думку позафракційного депутата Євгена Смирного, 40 га землі по-злодійськи захоплено з участю депутата Олександра Кваші, обраного від «Укропу». Газета також дала зрозуміти, що це суперечка за поле між двома громадськими організаціями-«побратимами» — Малим підприємством Спілки «Чорнобиль» та районним відокремленим підрозділом Всеукраїнської ГО інвалідів «Союз Чорнобиль». Тобто сутичку спровокував конфлікт інтересів конкретних осіб та їхніх «довірених», у тому числі й депутатів райради. До речі, депутат Євген Смирний, попросивши слова, якраз і наголошував, що «треба розібратись і не ганьбитися, як мінімум, в очах жителів району».

Усе це й мали прочитати передплатники райгазети, але натомість було опубліковано інше. Сталося так тому, що голова райради Артем Кравченко — між іншим, однопартієць звинуваченого колегами в причетності до рейдерства Олександра Кваші, себто теж «укропівець», — затребував «верстку» звіту із сесії «на вичитку» і рішуче викреслив із неї «незручний» абзац. Хай живе демократія і гине цензура, але, як говорив герой одного радянського фільму, тільки не в нашому районі! Редактор Юрій Олійник, переживаючи за авторитет газети, на свій страх і ризик наважився по-своєму відновити викреслене головою райради. Розрахунок був на те, що читачі «районки» зрозуміють, про який конфлікт і між ким мова.

З посади редактора його звільнили миттєво. У декого з читачів може виникнути думка: а що, як Юрій Олійник постраждав не зовсім безневинно? Оприлюднивши сварку на сесії, він міг ненавмисне поширити неправду. Так ні ж! За самовільне захоплення земельної ділянки було порушено кримінальне провадження, про що можна довідатися з Реєстру судових рішень. Чому ж тоді Ю. Олійника так хутко звільнили?

«Ноги» у цієї ситуації ростуть ось звідки: напередодні сесії керівники чотирьох фракцій Верхньодніпровської районної ради — «Укропу», «Батьківщини», Блоку Петра Порошенка та Радикальної партії — уклали політугоду, якою домовилися не паплюжити одне одного на сторінках «районки». Такий собі «пакт про ненапад» і водночас надійний захист від критики напередодні виборів. А Юрій Михайлович поламав цю хитру схему.

До речі, крісло під Ю. Олійником захиталося ще за півроку до злощасної сесії, а він, наївний, того й не збагнув. А сталося таке: у Верхньодніпровську перед будівлею райради завирував бурхливий мітинг жителів району, обурених зростанням ціни на водогінну воду, котра для них — на вагу золота. Підвищила тарифи, власне, облрада. А збурила народ нібито… «районка», напередодні вмістивши статтю «Подаючи воду — нагрівають руки?» Вийшовши до мітингувальників, голова райради Артем Кравченко заявив, що газета «грубо викривлює дійсність», і розповів, скільки депутатів від кожної з шести фракцій підтримали рішення облради щодо підвищення тарифів на водопостачання та водовідведення. Розрахунок був на те, що найменше голосів дали його однопартійці — члени «Укропу», тобто, мовляв, вони не таке «зло», ніж інші. Однак у відповідь від людей почув: «Усі ви одним миром мазані»...

«Придніпровський край» після цього інциденту дозволив собі огризнутися, написавши: газета не вважає опубліковану інформацію такою, що не відповідає дійсності, тож чекає відповіді від обласного керівництва. Відтоді Юрій Олійник і впав у немилість начальства.

Нині «Придніпровський край» очолює новий редактор — Олена Чернявська, яка багато років працювала кореспондентом обласної газети. А це той випадок, коли немає злого, щоб на добре не вийшло. Читачі знають: коли Чернявська пише про простих людей — її перо зворушливе, коли про значимі події — схвильоване, а коли про недоліки — гостре. Здавалося б, газеті й передплатникам пощастило. Однак Олена В’ячеславівна ось уже півтора року — виконуюча обов’язки. Знову має місце «завбачлива» політика головного засновника газети: тримати її у своїй цензорській вуздечці.

Втім, нещодавно виявилася нова «пікантність» у становищі «районки». Як відомо, згідно із Законом «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», до 1 січня нинішнього року органи місцевої влади мали роздержавити свої газети. Якщо вони цього не зробили, газети, засновниками яких були райради і райдержадміністрації, опиняться поза законом. У Верхньодніпровську ж за три роки й палець об палець не вдарили, аби відпустити творчий колектив «Придніпровського краю» на волю.

Оскільки райрада навряд чи наважилася б надалі видавати свій комунальний друкований орган, порушуючи законодавство, то напрошувалась думка: «районку» замислили тихенько прикрити. На це вказувало й те, що Артем Кравченко саме три роки тому заснував свою газету. Щоправда, за словами депутата від партії «Свобода» Галини Прохоренко, за весь цей час вийшло менше десяти номерів. А після того, як газета Кравченка ревно захищала скандального директора спецінтернату для дітей з обмеженими фізичними можливостями Геннадія Феденка (він кривдив не тільки бідолашних вихованців, а й персонал, і знадобилося півроку, щоб наперекір місцевій обласна влада його звільнила), то зганьбилася настільки, що відновлювати свій вихід, вочевидь, не ризикне.

13 грудня торік сесія Верхньодніпровської райради нарешті дала згоду на реформування газети. Її трудовому колективу тепер треба встигнути застрибнути в останній вагон — створити своє приватне підприємство. Але якщо журналісти гадають, що здобули жадану волю і гарантовано позбудуться цензорської «опіки», то ці надії передчасні. Райрада явно продовжує мудрувати, як газетярам викрутити руки, а собі здобути вигоду. Для тепер уже не комунального друкованого засобу масової інформації оголосила конкурс на заміщення нібито вакантної посади редактора. Ясна річ, сама й збирається його проводити. Боячись широкої гласності у виступах журналістів, ніяк не хоче випустити зі своїх рук районну газету.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Плани на рік...
Читати
...I ризики
Читати
В неволі до весни
Читати
Одержали зароблене
Читати
Готівкою — вже незабаром
Читати
Майбутні заробітки. Пересічно
Читати
Оприлюднили статки
Читати
Обрали нову назву
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове