Пташка з полум’яним хвостом

Михайло ХАЩІВСЬКИЙ-ГУЙ,

член Українського товариства охорони птахів (УТОП) Західноукраїнського орнітологічного товариства.

У СЕЛАХ живе значно менше видів птахів, ніж у лісі. Щоправда, у садах, де є багато кущів, охоче оселяються кропив’янки. Поблизу людських осель мешкають горихвістки. Вони будують гнізда під дахами незайманих будинків, інколи навіть у жилих приміщеннях. Залюбки заселяють штучні гніздівлі (синичники) з льотком 3-4 см завбільшки. Гніздо зроблене з травинок, усередині лоток вистелений пір’ям. Кладка з п’яти-семи ніжно-блакитного кольору яєчок, які протягом двох тижнів самка насиджує. Потім три тижні батьки годують своїх нащадків до 500 разів на день.

Основним кормом горихвісток є комахи-шкідники (довгоносики, ковалики та їхні личинки). Поїдають також комарів, мух, павуків, мурашок.

В Україні горихвістка звичайна — гніздовий перелітний птах. Зимує в Південній Європі, Малій Азії, Сирії, Палестині та Північній Африці. Повертається навесні в кінці квітня.

Вона має рожевий хвостик. Спритна, весела. Під час співу самець посмикує хвостиком, який ніби полум’яніє, «горить». Звідси й назва — горихвістка.

У пташки пісенька дуже приємна. Її приліт ми помічаємо завдяки зазивному крику самця. «Фі-іть, фі-іть!..» — співає він із досвітку до ночі.

Горихвісток, цих корисних співочих пташок, потрібно приваблювати в наші ліси, парки, сади, вивішуючи штучні гніздівлі.

У великих масивах саду непогано повісити хоча б одну дуплянку на 3-5 га саду. Її охоче заселяють і синички, і горихвістки, і мухоловки.