• Небайдужі

Наближаючи перемогу

Світлана УСАТЮК.

Фото з мережі.

ПОДРУЖЖЯ пенсіонерів із Івано-Франківська постійно допомагає нашим захисникам. Тетяна Вікторівна і Володимир Іванович готують різні страви, консервують овочі й фрукти, збирають необхідні речі та передають на передову. Працюють у своїй невеличкій, але затишній квартирі, де все під рукою — і продукти для приготування, до збору яких долучаються небайдужі люди, і те, що для фасування: пластикові контейнери, відерця, скляна тара.

Зі столиці кілька років тому Тетяна Вікторівна переїхала на Прикарпаття, бо тут, каже, зустріла свою долю — Володимира Івановича. Про переїзд, як відчувається, жінка не жалкує. Адже чоловік їй в усьому допомагає і підтримує. Ось, приміром, поки вона вимішує тісто на вареники для передачі на фронт, він привезе овочі з ринку, почистить їх, натре цибулі, щоб була добра начинка.

А вже виліплює вареники жінка сама. Робить їх великими за розміром, як пироги. Усередині — картопля чи капуста. Раніше, ділиться Тетяна Вікторівна, до картоплі додавала ще й печінку. Але тепер ціни на неї кусаються, тож доводиться економити.

— Тут, на Прикарпатті, не ліплять таких вареників, як у мене, — розповідає господиня. — Таке ліплення характерне для Київщини чи Черкащини. А готують там їх на пару. І я так роблю. Коли вареники готові, пересипаю зверху підсмаженою цибулею, щоб вони не злипалися і були смачніші.

Щоб доправити вареники на передову, пенсіонери викладають їх у пластикові відерця, які перед пакуванням добре обробляють оцтом. Такою тарою з ними діляться продавці на ринку. Також знайомі, сусіди, волонтери приносять подружжю овочі, борошно, банки і кришки для закруток. Запитую, якої допомоги потребують зараз.

— Допомагати треба хлопцям на передовій, — відповідає Володимир Іванович. — Не розумію, чому зараз є так багато людей, які цього не роблять. Живуть собі так, ніби війни немає. Сидять у кафе, відпочивають.

Не до відпочинку зараз Володимиру Івановичу і Тетяні Вікторівні. Нині готують чергову передачу військовим. Наварили різного варення, лечо, приготували ризото, натушкували бурячків. А коли стане прохолодніше, знову ліпитимуть вареники.

Та не лише про їжу для військових дбають пенсіонери. Намагаються підтримати захисників морально, поетичним словом. Володимир Іванович упорядкував кілька збірок. Чоловік зібрав звідусіль, з усієї України, вірші різних авторів про війну, про тих, хто на передовій, про тих, хто на них чекає вдома. Тож летять поетичні слова з Івано-Франківська у різні куточки країни, туди, де нині найгарячіше, де на них чекають.