Мій сусід

Микола ЛУКІВ.

Місця, де зроду не бували ми,

Лежать десь на краю землі.

Нас літаки несуть над хмарами,

Везуть за море кораблі.

А мій сусід життя безвиїзно

Прожив у рідному селі.

Одвіку він не знався з візами,

Ходив за плугом по землі.

Зате він знає, як опівночі

Сади із зорями шепочуться,

Як будять тишу співи півнячі

І люди в поле йдуть удосвіта.

Він відкриває в житнім колосі,

У краєвидах подніпровських

Таке, чого нема і в космосі,

Не те що у краях заморських.

Йому цвітуть барвінки з м’ятою,

Жита стоять круг нього повінню,

Й душа його така ж багата,

Як та земля, яку він порає.