Назавжди 33

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

НАВІТЬ міцні, як криця, чоловіки, нестримно плакали… На майдані Незалежності в Рівному проводжали в останню земну путь іще одного небесного сокола — воїна, фотографа, поета, добровольця Максима Кривцова. Побратими так хотіли виплакатись. І виговоритися…

«Коли він приєднався до нашого підрозділу, ми з хлопцями заклалися: скільки цей поет тут витримає? Бо навіть зовні він ніяк не поєднувався з війною. Але щодня, щогодини Максим змінював ставлення до себе. Коли ми поверталися з бойового завдання, а назустріч ішли інші побратими, він знаходив у собі сили допомогти їм піднести зброю. І тут-таки, без перепочинку, повертався на позиції… Після бою його обличчя не виказувало жодних емоцій — а вже за годину ми читали всю глибину пережитого в його новому вірші», — один за одним розтоплюють крижаний майдан побратими.

Днем раніше панахиду по Максимові відслужили у Михайлівському Золотоверхому в Києві, затим із ним прощався столичний майдан Незалежності. Сотня діток — вихованців дитячого табору «Строкаті єноти», де Максим був наставником, прийшли його провести… А ще побратими, посестри і просто кияни.

Його ім’я походить від римського Maximus, що означає «найвеличніший». Вочевидь, ми ще не усвідомили сили духу, глибини та величі цього напрочуд скромного патріота України… Світлого, доброзичливого, інтелігентного. І все це так органічно поєднувалося в ньому зі звичайними земними речами: Максим щиро прагнув допомогти і людям, і тваринам. Він обожнював котиків. Тільки 2015-го, коли приєднався до українського добровольчого корпусу, врятував… 20 котів! А його рудий «побратим»-талісман загинув разом із господарем 7 січня на Харківщині внаслідок артилерійського обстрілу… Про це повідомила його мама Надія Кривцова: «Фіалками мій найдорожчий син проросте... О, Боже!», згадуючи рядки одного з останніх віршів сина:

Моя голова котиться

від посадки до посадки,

як перекотиполе чи м’яч.

Мої руки відірвані

проростуть фіалками

навесні.

Перша омріяна збірка «Вірші з бійниці» Максима Кривцова побачила світ у грудні 2023-го… Її наклад просто-таки розлетівся, тож у видавництві планують друге видання вже на лютий.

Плаче рівненський майдан. Від проникливих і пророчих Максимових рядків. Від пісень, що лунають на його вірші. Від молитви, яку знайшов у собі сили виголосити його тато… Збережи, Господи, нашу Україну!

Тепер молодшому сержантові кулеметнику третього окремого полку імені князя Святослава Хороброго Максимові Кривцову з позивним «Далі» назавжди 33. Побратими вголос мріють про увічнення пам’яті Максима Кривцова: про місце, де повсякчас можна було б доторкнутися до його зраненої війною творчості. І бодай частково осягнути глибину його Всесвіту. Рідне місто і вся Україна в боргу перед тобою, Максиме!