Рядки з листів

Газета з характером

Добрий день, улюблена газето!

Я називаю «Сільські вісті» мамою нашої української преси. Дуже рада, що газета хоч один раз на тиждень, та виходить.

Щоразу, отримуючи таку дорогу моєму серцю газету, огортає щемливе відчуття, що зустрілася з кимсь близьким і рідним. Бо будь-яке видання, як і людина, має власний характер, свої обличчя і душу.

«Сільськовістяночка» для мене — як наша сільська жінка: проста, щира, працьовита і дуже-дуже добра.

Галина БОРТНИКОВА.

Обухівський район Київської області.

Заздрю котові...

Я не проти порятунку котів і собак, братів наших менших. Скажу більше: я їх дуже люблю! Та все ж мимоволі заздрю коту, якого знімають із дерева.

Таке враження, що можновладцям хочеться, аби те дерево впало мені на хату, а ще краще — на голову: на одну проблему менше. Щоб мене душили в автобусі — може, задушать. Щоб у мене не вистачало коштів на ліки — швидше помру.

Заздрю я по-доброму котові, бо в нього, виявляється, більше прав при сьогоднішній владі, ніж у нас, пенсіонерів.

М. КУЛІШ.

с. Максимівка Гадяцького району

Полтавської області.

Гадали, що в раю...

Викладач звертається до аудиторії:

— Хто за національністю були Адам і Єва та яку націю на землі вони започаткували?

Хтось зі студентів:

— А що тут сперечатися? Це були перші українці на землі.

— Чому ви так вирішили?

— В Україні мудрий і роботящий народ, чудові кліматичні умови, безліч корисних копалин, найкращі у світі чорноземи. Рай земний! А як ми живемо?..

— А до чого тут Адам і Єва?

— Як це «до чого»? А як вони жили? Ходили босі, голі, одне яблуко на двох, за яке постійно сперечались, а думали, що вони в раю.

Павло ТКАЧЕНКО.

с. Бугаївка Кременчуцького району

Полтавської області.

Кому ми такі потрібні?

В Україні війна, гинуть люди, руйнуються міста і села. Горе! Та не для всіх.

У країні в такий скрутний і страшний час вільно почуваються земельні магнати, олігархи, бізнесмени, «грошові мішки» всіх мастей. Словом, державу охопило масове казнокрадство, всеїдна корупція, її ганьбить несправедливе судочинство…

Тож напрошується резонне запитання: кому ми такі потрібні — НАТО чи ЄС?

Василь СНІЦАРЕНКО.

смт Чоповичі Коростенського району

Житомирської області.