Дослівно

Дмитро КОХАН, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради.

Зрозуміло, що аграрію нема часу чекати, поки до нього приїде гуманітарне розмінування. Сільськогосподарські виробники починають звертатися до комерційних операторів, яких уже теж є декілька в країні. У когось менше руйнувань, або були певні запаси коштів, або встигли ще перед війною врожай продати, трішки накопичили, то можуть собі це дозволити. Є ті, у кого взагалі нічого немає, і їм розмінування власним коштом — це якась непідйомна історія.

Є регіони, де майже кожний метр землі закладений мінами — там вартість розмінування космічна, яку аграрії неспроможні оплатити. Цю проблему треба вирішувати, на мій погляд, виключно через формування в Україні комерційного ринку розмінування. Повинні бути грантові програми і програми державної підтримки саме розмінування. Наскільки відомо, у проєкті держбюджету на наступний рік певні кошти закладені саме на підтримку постраждалих підприємств і компенсацію частини вартості розмінування.