Якщо на картоплі парша

ПІД загальною назвою «парша» ховається кілька видів захворювання, у кожного з яких свої відмітні риси. Відомо п’ять різновидів: звичайна парша картоплі, чорна, порошиста (порохувата), срібляста та горбкувата. Серед них перші три є найпоширенішими.

Єдине, що нас може заспокоїти, це спільні для всіх різновидів заходи боротьби.

Хворі бульби мають непривабливий вигляд, у них менше крохмалю, погіршуються смакові якості, а при чищенні велика частина йде у відходи. Така картопля гірше зберігається взимку, в тріщинки можуть потрапляти інші інфекції, через що бульби псуються ще швидше.

Надлишок неперепрілого гною восени і вапнування ґрунту збільшують ризик появи парші, в той час як сидерати і внесення добрив із кислою реакцією його зменшують.

Звичайний вид парші можна впізнати за неглибокими округлими виразками на картоплинах. Вона поширена здебільшого на слаболужних легких та суглинкових ґрунтах.

Чорна парша картоплі поширена повсюдно. Найбільша шкода від цієї хвороби — на піщаних ґрунтах Полісся (рідше суглинках). Грибок уражує не тільки бульби, а й корені, стебла. Інфекція нагадує грудки землі, які прилипли до шкірки. На зелених частинах рослини проявляються трохи вдавлені бурі виразки та плями. В цьому місці тканини відмирають. Найуразливіші до хвороби сходи картоплі — паростки загнивають і відмирають. Що пізніше зібраний урожай, то стрімкіше розвивається чорна парша на бульбах.

Порошиста парша на картоплі здебільшого трапляється в деяких районах Полісся. Грибок уражує всі підземні частини картоплі. На бульбах помітні виразки й обривки шкірки, що зірчасто вигнуті назовні. На дні цих виразок — порошкоподібна бура маса (спори грибка). У період зберігання ознаки хвороби змінюються і нагадують звичайну паршу. Така картопля погано зберігається, гниє. Через те що порошиста найчастіше уражує вічка, насінка погано сходитиме. Ризик розвитку порошистого виду збільшується у прохолодне дощове літо на торф’яних і важких кислих ґрунтах.

Аби запобігти появі парші, слід садити стійкі до неї сорти.

Якщо у попередні роки на ділянках траплялась ця хвороба, треба оздоровити ґрунт сидератами. Більшість із них виділяють речовини, що пригнічують розвиток спор грибків у ґрунті.

Для запобігання інфекції не вносьте восени на ділянку гній. Підкислення ґрунту пригнічує розвиток звичайної парші, в той час як для порошистої це сприятливе середовище.

Використовуйте комплексні добрива, що підсилить імунітет рослин і сприятиме підвищенню врожайності.

Слід пам’ятати, що для вирощування картоплі не підходить навіть слаболужний ґрунт. Тому операція з вапнування ділянки, де планується садити «другий хліб», протипоказана. Попіл, який традиційно використовується при посадці картоплі, потрібно додавати не більше однієї столової ложки в лунку.

Негативно позначається на здоров’ї бульб надмірний уміст у ґрунті азоту та кальцію. Добрива, що містять ці елементи, слід застосовувати дуже обережно.

А ось бор та марганець, навпаки, сприяють захисту рослин від грибків — збудників парші.

До факторів ризику також належать висока температура ґрунту — понад 27 градусів та надмірна вологість — понад 55%.

До профілактичних методів слід вдаватися ще під час відбору насінного матеріалу. До нього не повинні потрапити бульби навіть із найменшими ознаками захворювання. Зберігати насінну картоплю необхідно в сухому та добре вентильованому приміщенні з постійною температурою повітря 2-3 градуси тепла.

При підготовці бульб до посадки рекомендується вдатися до комплексного захисту хімічними препаратами «Максим», «Фенорам супер», «Колфуго», які застосовують і для протруювання насіння, і для обробки насаджень.

Існує також ефективний для боротьби з паршею біофунгіцид «Фітоспорин М». Інструкцією передбачено замочування та передпосадкове обприскування бульб, а також дворазове профілактичне обприскування картопляних плантацій.

Неабияким дієвим профілактичним способом передпосадкової підготовки картоплі є прогрівання її під прямими сонячними променями впродовж 4-5 годин.