Збережемо озоновий шар

Микола ЮРЧИШИН.

16 ВЕРЕСНЯ увесь світ відзначає День захисту озонового шару. Це додатковий привід привернути увагу громадськості до проблеми руйнування озону та зміни клімату. Цей день присвячений підписанню Монреальського протоколу щодо необхідності збереження озонового шару, який захищає всіх нас від згубної сонячної радіації. Серед 36 країн, що його підписали, була й Україна.

— Втрата озонового шару стратосфери вважається однією з головних глобальних екологічних проблем, з якими світова спільнота ввійшла у нове тисячоліття, — повідала кореспондентові «СВ» головний спеціаліст департаменту кліматичної політики та збереження озонового шару Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Оксана Миколаївна Кулик. — Мільйони молекул озону руйнуються щохвилини, і результатом цього процесу є збільшення кількості ультрафіолетового випромінювання, яке досягає поверхні Землі.

Людство не в змозі запобігти появі озонових дірок. Однак зберегти озон хоча б на побутовому рівні людині до снаги. А саме: відмовитись від використання озоноруйнівних речовин, які застосовуються для охолодження і кондиціонування повітря, спінювачів, розчинників та охолоджувачів, зменшити використання на побутовому рівні аеро­зольних балончиків (освіжувачів повітря, різноманітних лаків, фарб), не спалювати листя, трави, гілок дерев, будь-яких побутових відходів (поліетилен, резину, пластмасу тощо). А також потрібно вивозити на спеціалізовані об’єкти утилізації сміття, яке не піддається швидкому природному перегниванню.

Поетапна відмова від використання озоноруйнівних речовин не тільки сприяє охороні озонового шару в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, а й робить великий внесок для вирішення проблеми глобальної зміни клімату.

Вперше про озон заговорили наприкінці ХVІІІ століття, а саме 1785-го, коли він був відкритий голландським ученим ван Марумом. Однак він вважав його не новою речовиною, а особливою «електричною матерією». Термін «озон» уперше запропонував німецько-швейцарський хімік Шенбейн 1840 року. Безпосередньо озоновий шар 1913-го відкрили французькі фізики Фабрі та Буїссон.

Пізніше вчені виявили, що озоновий шар руйнується під упливом різних хімічних речовин. 1985-го в австрійській столиці Відень на основі досліджень було прийнято конвенцію про охорону озонового шару від руйнівного впливу. Згодом, восени 1987-го, на конференції в Монреалі було складено протокол, в якому зазначено перелік усіх речовин, що чинять негативний вплив на озоновий шар.

Міжнародний день захисту озонового шару має на меті привернути увагу суспільства до проблем, пов’язаних з його руйнуванням. Найбільшою загрозою залишаються промислові викиди, але навіть побутове використання препаратів із фреоном шкодить природі. Коли він досягає стратосфери, ультрафіолетові промені Сонця розщеплюють хлорфторвуглеводні (ХФВ) на речовини, що містять атоми хлору.

Новаторські дослідження, за які 1995 року науковці були нагороджені Нобелівською премією з хімії, довели, що 1 атом хлору може знищити понад 100 тисяч молекул озону. У місцях, де відбуваються такі взаємодії, виникають озонові діри. Це підтвердилось 1985 року, коли група англійських учених виявила над Антарктидою діру в озоновому шарі, яка згодом була пов’язана з ХФВ.

Озонові діри — це зменшення або повне зникнення цього газу зі стратосфери. У місцях, де знаходяться діри, все, що там перебувало, отримує радіоактивне зараження, яке провокує зростання ракових клітин і шкірних захворювань, викликає різні мутації та зниження життєвого тонусу.

Якби людство вчасно не усвідомило серйозності проблеми, наслідки могли бути катастрофічними: вже до середини XXI століття зникло б понад 60 відсотків озоносфери, внаслідок чого УФ-випромінювання за лічені хвилини викликало б у людини сонячні опіки, а ймовірність мутації під упливом сонячної радіації збільшилася б у шість разів.

У програмі ООН із довкілля вважають, що реалізація Монреальського протоколу допоможе до 2030 року запобігти 2 мільйонам випадків раку шкіри, а також зробить важливий внесок в охорону дикої природи і розвиток сільського господарства.

Через 30 років після підписання Монреальського протоколу вчені НАСА задокументували перші безпосередні докази того, що озоносфера над Антарктикою відновлюється: з 2005-го виснаження озону зменшилося на 20 відсотків.

За прогнозами, до рівня 1980 року в Північній півкулі він повністю відновиться до 2030-го, до 2050-го — в Південній, а до 2060 року — у полярних регіонах.