З якими квітами можна «вскочити в останній вагон»

ЯКЩО ви за городніми клопотами не встигли посіяти квітів, а червень уже стрімко котиться до липня, це нічого: порадимо вам ті культури, які ніколи не підведуть. Передусім тому, що швидко і дружно сходять. Краса їхня, може, й не така витончено-гордовита, як у більшості традиційних видів, що вирощуються розсадним способом, та все ж милу атмосферу затишку на подвір’ї і в горідчику «скромниці» створять.

От, скажімо, духмяний горошок, який ще називають чиною запашною. Це чи не найкрасивіший кучерявий однорічник. Квітки запашного горошку нагадують метеликів, а, скажімо, англійцям здається, що вони подібні до човна під вітрилом: віночок складається з великої пелюстки, схожої на широкоовальне вітрило, двох бічних пелюсток («весла») і двох зрощених нижніх пелюсток, які утворюють «човник». Цвітіння у запашного горошку рясне. За правильного догляду триває до приморозків. Плоди чини — маленькі двостулкові боби з кулястими насінинами, що зберігають схожість від шести до восьми років.

Культура добре розвивається на тихих сонячних або злегка затінених ділянках. Горошку потрібен родючий повітро­проникний ґрунт нейтральної реакції. Неприпустиме вирощування його в місцях із високим заляганням ґрунтових вод. Готуючи клумбу, в жодному разі не використовуйте як добриво свіжий гній. Не потрібен запашному горошку й азот — він сам видобуває його з повітря.

Ще одна витка красуня — іпомея (кручені паничі). Цю прекрасну ліану з квітками-грамофончиками можна посадити навіть у великих ємностях (використаних шинах) обабіч ґанку чи воріт, біля молодого деревця, будь-якої опори. Про декоративність іпомеї варто згадати, коли необхідно замаскувати не дуже гарну стіну або паркан, компостну купу. Ліана настільки потужна, що здатна легко видряпатися на другий поверх, прикрасивши мансарду. Яскраві квіти-дзвіночки до обідньої пори будуть тішити око яскравими кольорами, переважно всіма відтінками синього і фіолетового.

Культура віддає перевагу захищеним од вітру місцям і пухкому ґрунту. Перед висіванням насіння іпомеї варто замочити на добу в термосі з теплою водою для набубнявіння. Не набряклі насінини наколюють голкою і знову опускають у теплу воду на добу. Замість води доцільно скористатися водним розчином корневіну або гетероауксину, втім, це не обов’язково. Сіяти велике насіння кручених паничів легко: в кожну ямку опускають по дві насінини, засипають ґрунтом і поливають, відтак мульчують клумбу торфом.

Ешольція. Цей багаторічний золотисто-помаранчевий мак у народі за схожість блакитно-сивого листя з розрізами на листках полину іменують «полинок». А через заокеанське походження один із видів ешольції називають каліфорнійським маком. Рослина настільки ж прекрасна і романтична, як і невибаглива, саме тому вона завойовує у квітникарів дедалі більшу популярність. Цвіте ешольція дуже рясно від початку літа і майже до зими, і хоча живе одна квітка лише три-чотири дні, їй на зміну негайно приходять ще кілька квіток і бутонів. Визначте під ці квіти сонячну ділянку із сухим піщаним ґрунтом, зробіть неглибокі борозенки, в які посійте неглибоко змішане з піском дрібне насіння, відтак замульчуйте ділянку торфом, аби запобігти затвердінню ґрунту, що може завадити сходам прорости.

Догляд за ешольцією полягає у регулярному розпушуванні землі й своєчасних підживленнях. Поливати рослини потрібно тільки у дуже посушливий період, а якщо літо звичайне, то їм вистачить вологи, яку дають дощі. Аби стимулювати тривале і рясне цвітіння ешольції, перед його початком у ґрунт добре б унести повне мінеральне добриво з умістом калію, фосфору, азоту та мікроелементів або настій попелу у співвідношенні 1:10. Ніколи не застосовуйте як добриво свіжу органіку — рослина від цього може загинути. Якщо ви проти самосіву, яким дуже охоче розмножується ешольція в садку, то після в’янення видаляйте квітки разом із насінними коробочками. Після того як рослина відцвіте, видаліть і старі пагони — ешольція каліфорнійська швидко відростить нові, які за два-три тижні зацвітуть ще рясніше.

Нагідки (календула) не тільки прикрашають палісадник, а і є однією з найбільш цілющих рослин. Квітколюби з досвідом знають, що виведено такі декоративні сорти календули, поруч яких тьмяніють традиційні однорічники наших клумб. Квіти нагідок — помаранчевого кольору, вранці в сонячну погоду вони розпускаються, а ввечері стуляють пелюсточки. Рослина виділяє специфічний запах, на дотик вона трішки липка.

Вирощують календулу як розсадним способом, так і сівбою насіння безпосередньо в ґрунт. Посів здійснюють на глибину 1-2 см на відстані майбутніх рослинок 25-30 см одна від одної. Міжряддя — 60-70 см, якщо ви вирощуєте календулу як декоративну культуру, і 30-40 — коли як лікувальну. Сходи з’являються вже за тиждень, а через два-три тижні після їхньої появи сіянці треба прорідити, залишаючи між ними проміжок 25-30 см. Видалені з клумби зайві рослинки можна пересадити в інше місце.

Матіола, або левкой, — холодостійка рослина із запашними білими, рожевими, пилово-жовтими або ліловими квітками, запах яких знайомий кожному. Він неповторний, і саме завдяки йому матіолу і вирощують, бо квіточки загалом скромні. Ніжна ароматна матіола буде радувати вас цвітінням дуже довго. Окрім як у відкритому ґрунті, рослина чудово почувається і має розкішний вигляд у вазонних композиціях, контейнерах, розміщених на терасах чи балконах.

Левкоєві підійде освітлена і дренована ділянка з родючим дерново-суглинковим або дерново-супіщаним ґрунтом, який не потребує внесення добрив перед сівбою, якщо тільки не дуже виснажений попередниками. Не годиться для вирощування матіоли ділянка, на якій до цього росли хрестоцвіті (капуста, редиска). Насіння матіоли сіють у неглибокі ямки, розташовані на відстані 20 см одна від одної, по 3-5 штук, присипаючи піском; можна змішати насіння з піском і просто розсипати по зволоженій поверхні клумби, а потім злегка присипати землею. З’являються сходи днів за десять. Вони витримують похолодання до мінус 5^ОC. Коли у сіянців відростуть по два-три листочки, їх проріджують, намагаючись зберегти дистанцію між екземплярами 15-20 см. Аби подовжити цвітіння матіоли, її висівають кілька разів із перервою два тижні.

Також швидко сходять чорнобривці, гіпсофіла, волошки, декоративний льон, лаватера і немофіла.

У червні й навіть на початку липня доцільно посіяти дворічники, які потішать вас квітуванням наступного року. Це маргаритки, дзвіночок, віола (ще кажуть фіалка, анютка, анютині очки), турецька й інші види гвоздик (деякі з них живуть довше ніж два роки), наперстянка, шток-троянда (улюблена всіма мальва).