• В окупації

Продовжують чинити свавілля

Ганна Кліковка.

Запорізька область.

Мелітополь залишається болючою раною Запорізької області. Кожне повідомлення звідти викликає тривогу, бо окупанти, відчуваючи кінець свого раювання на благодатній землі, шаленіють од люті й знущаються з містян, продовжуючи чинити воєнні злочини. Облаштували з десяток нових катівень, де затриманих під надуманими приводами українських громадян б’ють і катують електрострумом.

НЕЩОДАВНЯ звістка сколихнула журналістську спільноту не лише нашої області: 6 травня у Мелітополі було викрадено Ірину та Олександра Левченків. Окупаційна «влада» забрала їх без жодного пояснення. Якийсь час родичі не розуміли, що сталося з подружжям, адже вони просто зникли без сліду. Згодом з’явилась інформація про «затримання», повідомляє Центр журналістської солідарності Запоріжжя. Ірина свого часу працювала у загальнонаціональних виданнях. Але нині обоє Левченків — пенсіонери, жодною трудовою чи іншою діяльністю не займаються, мають проблеми зі здоров’ям. Бранців утримують у нелюдських умовах: без їжі, в холодному підвалі на бетонній підлозі. Їх піддають моральним і фізичним тортурам, висуваючи вигадані безглузді звинувачення в тероризмі. Це черговий виклик окупаційної влади Мелітополя всім писаним і неписаним законам, цинічне зневажання прав людини.

На жаль, такі випадки на окупованій території стали нормою. Майже пів року родина і колеги шукають Володимира Воровку, відомого професора. Його забрали з власного будинку в Мелітопольському районі торік у грудні, й досі ніхто не має жодної звістки про місцеперебування вченого.

Окупанти також викрадають дітей за однією з «робочих» схем — вивезення «на оздоровлення». Зокрема, агенція «РІА-Мелітополь» повідомляє, що з міста хочуть масово депортувати неповнолітніх. Про такі наміри свідчать факти: у школах раптово вирішили провести «ремонти», а в учнів у результаті централізованого медогляду виявили купу болячок і порадили «оздоровитися», задля чого їхнім батькам виділили десять тисяч путівок у російські табори відпочинку. Схема просто облудна: аби дістати «лікування», діти від 14 років повинні мати російський паспорт, якщо його нема — оформлятимуть за прискореною схемою. Щодо молодших батьки змушені подавати заяву про визнання їх російськими громадянами. Відвертий цинізм! Подібну схему окупанти застосовували на Херсонщині та Харківщині: батьків умовили відпустити дітей «на відпочинок» якраз перед контрнаступом ЗСУ, або вивозили «в евакуацію». Однак повернути синів і доньок удалося не всім.

На контрольованій рашистами частині Запорізької області розпочалась надпотужна хвиля примусової паспортизації. Зокрема, міський голова Мелітополя Іван Федоров повідомляє таке: «гауляйтер Балицький поставив завдання, щоб усі, хто перебуває на окупованій території, до 1 вересня були з паспортами ерефії. А з першого червня без їхнього паспорта людина не зможе потрапити в лікарню, придбати ліки тощо. Крім того, медичні заклади окупанти збираються переводити на російську електронну систему обліку».

Вже друге літо поспіль загарбники збиткуються над черешневими садами Мелітополя. Станом на сьогодні вже йде підготовка до поставки ягід у росію. Рашисти збираються організувати окремі транспортні колони, аби черешня могла швидко потрапляти на російський ринок. Ягоди збираються вивозити через Крим у санкт-петербург, а також через Маріуполь — у бік ростова-на-дону. Проте людям, які їх виростили, заробити не вдасться: всі гроші осядуть у кишенях окупантів та їхніх прихвоснів.

Так уже було торік, ягідники пам’ятають той «черешневий» грабунок, коли ще у травні тодішній гауляйтер Мелітопольського району оголосив, що адміністрація готова скуповувати продукцію тільки у підприємств, а не в селян-одноосібників. І що платитимуть суто за фактом відвантаження — тобто спершу черешні, а потім гроші. Вивозити ягоди з Мелітополя самотужки російські зайди дозволили лише в бік Криму. Але гарантій швидкої доставки ніхто не давав. Централізованої закупівлі черешень за нормальними цінами також не обіцяли. Згодом на ринках району «намалювалися» кадирівці з пропозицією, що купуватимуть товар оптом, але давали абсолютно неприйнятні гроші. Все це призвело до того, що люди збували ягоди за безцінь, аби не пропали.

Тож і цього року місцеві господарі не дуже сподіваються на виручку від продажу врожаю.

Однак спільне і найбільше бажання люди і плекають, і вимолюють, носять у серці з надією на ЗСУ — якомога швидшої Перемоги!