Архів
Вівторок,
30 травня 2023 року

№ 22 (20014)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця
  Версія для друку          На головну

«I на оновленій землі...»

Анатолій ЖУПИНА,

Василь ПІДДУБНЯК.

Херсонська область.

Такого нашестя нещасть, як нині, за свою майже двохсотрічну історію ні Надеждівка, ні сусідні Знам’янка і Зорівка, що входять до складу Надеждівського старостату, ввік не знали. Навіть Друга світова війна так не збиткувалася над селом, як нинішня, розв’язана фашистами сучасності — рашистами.

А ЯК ЖЕ багато тієї нечисті! Куди не кинь оком — скрізь окупанти: у приміщенні й за приміщенням старостату, в сільмазі, на блокпосту при в’їзді у Надеждівку. А за селом, біля каналу, — «гради», реактивні системи залпового вогню. Ці «гради» чи не щодня поливали ракетним вогнем сусідній (рукою подати!) Миколаїв. Несамовито ревли марковані кривими білими літерами «Урали», не за полями-дорогами, а іноді посеред них падали ракети.

Нахабні (де тим німецьким фашистам!) зайди з туви чи бурятії (дідько їх знає, звідки ще) окупували приміщення старостату, повлазили в хати селян, нарили окопів, а під стелою в Надеждівку вибехкали бліндаж…

Озимина ж у степу, не відчуваючи ворожого нашестя, тягнулася до сонця, задимленого і захмареного. А озимий клин у місцевому СТОВ «Мрія» традиційно чималий — близько тисячі гектарів. Щоправда, цього разу, у передвоєнну осінь, через погоду посіяли дещо менше — 800 гектарів.

Восени види на врожай радували око і душу, бо ж земелька у господарстві завше доглянута і сита, а значить — щедра на віддачу.

Аби відчути, чим земля і посіви дихають, голова пpaвлiння сільгосптовариства заслужений пpaцiвник ciльcькoгo гocпoдapcтвa Укpaїни Леонтій Новак разом із сином Олексієм, кандидатом сільгоспнаук, новатором і експериментатором, постійно виїжджали у степ: пересвідчитись і переконатися, що хліб «зав’язується».

Об’їжджати поля — це у Новаків традиція, бо ж на рідній землі вони не якісь там «спонсори-інвестори», яким аби кишені набити, а там хоч вовк трави не їж…

Так тривало десятиліттями.

І враз тенькнуло, обірвалося, на страшний сон перетворилося.

Загуркотіли бронетранспортери, «Урали», ракетні установки: «Війна!»

Затужили Надеждівка, Знам’ян-ка і Зорівка (купно — півтори тисячі населення), дедалі більше знелюднювалися. Понад 800 жителів полишили рідні оселі і — хто куди. Довелося покинути село і Новакам.

— 15 квітня з батьком виїхали, бо почали колабораціоністи надзвонювати: «Давайте зустрінемося…» — каже Олексій Новак.

Не стало в неозорому степу і хлібів — зчорніли, згоріли, звуглилися до колосочка, до зернини, розчавлені колесами і гусеницями воєнної машини…

Унаслідок кількамісячних обстрілів тільки в Надеждівці постраждало два десятки, якщо не більше, домівок.

І ось нарешті торішнього 10 листопада в села прийшло довгождане (здається, вік чекали!) визволення. А смертоносні снаряди прилітають і досі. Та селяни попри небезпеку повертаються в рідні домівки, до рідної землі.

Нема, правда, поки що серед тих поверненців Новака-старшого. Лікарі порадили Леонтію Миколайовичу додому не поспішати. А за себе і за батька у полі Олексій: посівна ж!

Тут мова не про гектари чи норми, а про те, щоб вселити надію — у себе і в землю. А її, ту надію, повертати непросто та й, сказано, небезпечно.

— Скільки плануємо засіяти? — перепитує Олексій. — Як вам сказати… Будемо намагатися… Що засіяти не вдасться — пустимо під пари. А так сподіваємося зайняти під яриною дві тисячі гектарів. Ячмінь і горох вже сходять, а соняшник «доганяє». Ми б на тиждень-другий раніше посіяли, якби ж поля були чисті. А так… У нас в степу не стільки мін осталось, скільки нерозірваних касетних снарядів. Сапери працюють щодня — щось підривають на місці, щось збирають і вивозять.

— А сусіди теж у полі?

— «Радземля» трохи сіє, а решта — ні: одні бояться сіяти, в інших нема резервів. Та й щодня прилітає, залітає, бахкає.

Олексій укотре повертається до наболілого і пекучого, мов сторінки книги жахів гортає:

— Торік, коли росія напала на Україну, було не до хліба. А тих 800 гектарів озимих, які 21-го року посіяли, просто згоріли, бо тут, на наших полях, стояли орки і обстрілювали Миколаїв. «Урагани» і «гради» стояли…

У сільгосптоваристві «Мрія» 1300 гектарів сільгоспугідь — зрошувані землі. Штучні дощі не раз виручали. Чи підуть на цей раз — не відомо.

— Воду обіцяють, але чи буде — хто його знає, — обережний у прогнозах Олексій Новак. — Тут інша біда. Три великі дощувальні машини, які в нас були, орки пошкодили. Одну взагалі перевернули догори колесами: танками чи «бетеерами» тягали, щоб кабель украсти, і перевернули.

— Так, може ж, держава своє плече підставить…

— Поки що не підставляє, бо ж недалеко — зона воєнних дій. Хіба що нам дали десяток складів-рукавів, аби зберігати продукцію. Але для того, щоб завантажувати і вивантажувати в ті рукави майбутнє зерно, потрібне спеціальне устаткування. А де взяти на нього 1,5 мільйона гривень? Так і живемо: ні кредитів, ні лізингу… Ще ж ті кредити, що брали раніше, треба гасити. Втім, люди працюють — треба зар­плату платити, аякже. Із механізаторами, як в інших, у нас і до війни проблем не було, і зараз нема. Навіть не це головне. Головне, щоб наші війська вигнали ворога з України, — в голосі Олексія Новака велике сподівання. — А нам своє робити!

Вся надія селян, всього народу українського — у пророчих словах Кобзаря: «І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі».

За повідомленням обласної військової адміністрації, до 15 травня на деокупованій Херсонщині сапери обстежили загалом 37 479,8 гектара територій, із них 32 256,8 гектара — землі сільськогосподарського призначення. На цих територіях виявлено та знешкоджено 68,6 тис. вибухонебезпечних предметів.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Електрика, ймовірно, подорожчає
Читати
Суспільство вимагає належного покарання
Читати
Ще рік пільгових умов
Читати
Повернули захисників
Читати
«Кинули» на мільярди
Читати
Підсумки резонансних справ
Читати
Гроші працюють. У кого вони є
Читати
Тисячі невідомих доль
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове