• Про те, що хвилює

Друковане слово вічне

Григорій ЦИГАНЕНКО.

м. Конотоп

Сумської області.

ІЗ ВЕЛИКОЮ стурбованістю прочитав про те, що у важкий для всієї України час така поважна газета, як «Сільські вісті», теж опинилась у непростому фінансовому становищі. Цього можна було очікувати, адже держава нічим не допомагає пресі, як було раніше.

Для мене, моєї численної рідні газета завше була і є певним світлом, душевною розрадою, джерелом новин, а також розповідей про те, як живе і долає труднощі українське село.

Ми, передплатники і читачі, не повинні допустити зникнення такого народного голосу, якими є «Сільські вісті». Не слід забувати про те, що більш ніж столітня за віком газета — це жива історія села, всієї України. Вона разом із суспільством витримала не одне випробування. І нині «Сільські вісті» за нашої допомоги мають вистояти попри виклики долі, зокрема терористичне нашестя на рідну землю «русского міра».

Щоправда, скажу відверто: влада не відповідає належним чином на критику видання, цінні пропозиції його передплатників.

Нині виповнюється 13 років опублікуванню статті поважного дописувача до газети — професора, почесного академіка НАНУ, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки Василя Клюя «Руїна, або Що дали українському селу 10 років аграрних реформ» і 10 років, як обнародувано відкритого листа цього чоловіка до інституту президентства «Як знищується АПК України». І що?

Відмовчався президент держави, відмовчалася наука на суть його думок. Відгукнулися лише прості люди. Та що з того?..

І влада, і наука мають повернутись обличчям до аграрної галузі, яка завжди тримала і досі тримає країну на плаву. Самими лозунгами на кшталт «Село — колиска благополуччя і духовності України» тут не обійтися. Потрібні конкретні й результативні дії! А цих дій люди не бачать.

Повернуся знову до «Сільських вістей». Телеканалів у нас понад пів сотні, а селянська газета одна. Не всі люди мають час і можливість зазирати в Інтернет. А друковане слово — вічне! У газету можна заглянути в будь-який час. У мене, наприклад, набрався цілий архів газетних публікацій про село (у віршах), про мову, про наші національні цінності, видатних українських постатей.