Дослівно

Остап Дроздов, публіцист.

Деякі «слуги», несказанно обурені пробудженням здорового глузду в суспільства, пропихають закон із забороною критики влади. А навіщо? Хіба хтось буде її критикувати — таку прекрасну, чудову, мудру, найчеснішу, найпрозорішу, найбільш професійну, найбільш дієву, найвідповідальнішу, найшляхетнішу, найсумліннішу, найбільш правдиву, найдемократичнішу, найбільш патріотичну, най-най-най у всенькому світі?

Повнота влади неабияк смакує. Звикли рулювати лише на власний розсуд і гаманець. Звикли до безкарної монополії на все, що рухається в країні, до якої вони перші свої сильні почуття відчули рік тому, та й то не всі. Народу немовби прорікають: «Ваше діло — воювати. Не думати, не аналізувати, не запитувати, не розслідувати, не контролювати, не наглядати, не критикувати, не говорити, не писати, не сумніватися, не міркувати, не обурюватися, не вимагати відповідей…».

Влада ставить знак «дорівнює» між своїм комфортом і національною безпекою. За логікою ясновельможних осіб, критика дорівнює підриву довіри, а здоровий глузд — підвищенню соціальної напруженості.