Кобзар боронить Україну

Ганна Кліковка.

ТАРАСА Шевченка із Запорожжям пов’язували щемні, трепетні почуття. Далекого 1843 року поет відвідав Хортицю, потім писав: «Був на Хортиці й скрізь був і все плакав: сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися». Тоді Тарасу було 29 років, й надалі у своїй творчості він часто звертатиметься до козацької теми і Запорожжя — колиски вольниці.

На жаль, гідного пам’ятника Шевченку в Запоріжжі не спромоглися поставити. А в маленькому селі неподалік обласного центру, яке нині нещадно поливає ворог обстрілами, збереглося погруддя поета. Багато чого тут зрівняли із землею і знищили окупанти, а пам’ятник вцілів!

Бійці артилерійської бригади прийшли 9 березня до нього, щоб вшанувати пам’ять Пророка, прочитавши тут його твори. На погруддя наділи шолом та бронежилет із шевроном підрозділу і дали «воїну» позивний «Кобзар».

Місцеві жителі вважають добрим і невипадковим знаком, що Тарас серед них: не дасть супостату на поталу Шевченко своє Запорожжя!