Лисиця-невдаха

Михайло ХАЩІВСЬКИЙ-ГУЙ,

натураліст.

с. Городище Самбірського району

Львівської області.

ЯКОСЬ одного зимового дня я подався до лісу на облік птахів, що зимують там.

Неквапно ступаю по білій пороші. Слухаю сонну тишу. То тут, то там на деревах ретельно оглядають гілки великі синиці, довбає стовбур берези великий строкатий дятел. Вийшовши на узлісся, побачив таку картину. По полю щодуху мчав заєць, а навздогін бігла лисиця. Відстань між ними щоразу скорочувалась. І коли лисиця була вже близько до своєї жертви, заєць із переляку шугнув у керамічну трубу меліоративного каналу. Кулею кинулася рудо-багряна лисиця до труби. Кмітливий звір плазом поліз у заячу схованку. Але де там! Як кажуть у таких випадках, хоч сідай та й плач! Звичайно, не плакати їй хотілось, а їсти, і вона почала барабанити хвостом у трубі. У зайця нерви не витримали, і він вистрибнув зі схованки, тільки з другого кінця поламаної труби.

Поки лисиця опам’яталась, за зайчиком і слід прохолов.