Вишукані візерунки

Микола ЮРЧИШИН.

ЧАСТО зимової пори спостерігаємо таку картину. Прокинулися вранці, вийшли на вулицю і наче опинилися в казковому сріблястому царстві. Все навколо — дерева, кущі — вкрите інеєм. Звідки ж він узявся?

Іній — одне з найкрасивіших природних явищ. По суті, це аналог роси, тільки у твердому стані.

Легка паморозь із дрібних колючих кристалів на різних предметах, рослинності, ґрунті свідчить про те, що завітали перші слабкі морози. Зазвичай це відбувається у вечірній, нічний або передранковий час. Появі інею передує потепління, яке сприяє підвищенню вологості, що змінюється подальшим різким похолоданням. Сприятливою умовою для його утворення є безвітряна погода — сильний вітер перешкоджає цьому процесу. Спостережливе око помітить, що не всі предмети любить іній. На шорсткій поверхні кристалізація відбувається значно швидше, а також на площинах із низькою теплопровідністю — дерев’яних лавках, кущах, траві, опалому листі, дахах будинків тощо. Намерзла маса дрібних «колючок» на дротах, гілках дерев і кущів, мотузках для білизни створює пухнасті гірлянди, які легко обсипаються при струшуванні.

Паморозь супроводжується туманом чи густим серпанком. Блискучі часточки льоду тонкої структури, розташовані окремими групами, вибудовують надзвичайно красиву форму інею у вигляді квіток, листків тощо. А залежить форма кристаликів од морозу — чим він слабший, тим розкішніший кожний кристалик. Однак найвишуканішої краси іній набуває у візерунках на шибках — природа вимальовує шедеври, не підвладні пензлю маститого художника. Сприяють морозному «розпису» нерівності, шорсткості, подряпини на склі, на які нанизуються льодяні кристалики, формуючи ці «мережива».