Пізньої осені

Віктор БОЖКО.

с. Вершина Друга Пологівського району

Запорізької області.

Коли хурделиці вінчалися з вітрами

І десь у полі обзивалися вовки,

Любив я слухати п’янкими вечорами

Такі зворушливі бабусині казки.

Вона заходила врочисто до світлиці,

Несла веселку на гарячому плечі,

І несподівано з’являлися жар-птиці,

І на долівці походжали павичі.

Збирала білочка смарагдові горішки,

Летіли квіти до принцеси на балкон,

Скресала крига від ласкавої усмішки,

І гуси-лебеді несли мене у сон.

Яскраве полум’я в печі палахкотіло,

Химерні тіні танцювали на стіні,

І не верталася душа моя до тіла,

А десь кружляла, наче птаха навесні.

Добро — єдине, що пом’якшує поразки,

Що душу сповнює наснагою щодня,

Тож я щасливий повертаюся із казки,

І зайченя за мною хвіртку зачиня...