Дослівно

Олексій Кущ, економіст.

З таким заводом, як «Мотор Січ», у нас мала би бути армада безпілотників. Маємо величезне підприємство, здатне не просто робити збирання з імпортних деталей, а виробляти власні двигуни для безпілотних літальних апаратів.

Перед війною «Мотор Січ» у Запоріжжі почав випускати двигуни для турецького важкого ударного безпілотника «Акінчі». А де було наше держзамовлення на безпілотники для Української армії?

Завод «Мотор Січ» з 2014 року планомірно вбивався. Підприємство з мільярдною в доларах виручкою просто повільно вмирало, хоча його науково-технічний потенціал дає змогу конкурувати з такими світовими виробниками авіаційного машинобудування, як GeneraElectric (двигуни Boeing), Snecma/ Turbomeca (Франція) тощо. Була навіть спроба продати «Мотор Січ» та відкрити на базі його технологій та персоналу завод у китайському Чунцині. Тільки вдумайтеся: уряд країни, що воює, будує завод з виробництва військових вертолітних двигунів у Китаї!

«Мотор Січ» є колосальним депозитарієм науково-технічних напрацювань, а його фахівці — розробниками унікальних ноу-хау. Тому, дивлячись на те, як нас атакують іранські «шахеди», охоплює гнів та огида. Гнів до ворога та відраза до «реформаторів Укроборонпрому», які залишили країну без захисту напередодні війни.