Архів
Вівторок,
4 жовтня 2022 року

№ 36 (19980)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Жовтень
  Версія для друку          На головну

 Хто підтримає добровольців?

 Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Добровільні формування територіальної громади в Рівному залишаються без фінансової допомоги міської влади.

— УВАГА! Цивільні! — вигукує тренер, — і бійці розступаються та опускають націлену на уявного противника зброю.

Проходжу повз них у приміщенні одного з міських виробництв. За домовленістю з його керівником тут у вихідні тренуються учасники добровільного формування територіальної громади (ДФТГ) Рівного. Впізнаю серед них ексголову обласної державної адміністрації, очільника агенції з якості освіти в області, керівника обласної «Просвіти». І ще чимало знайомих облич, серед яких помічаю й кількох жінок. Зрештою, тут нема титулів, звань чи посад. І вік теж ніхто не бере до уваги: всі вчаться захищатись од ворога на рівних. Юристи та землевпорядники, фінансисти, держслужбовці, будівельники, підприємці, освітяни, пекарі…

— Заняття із загальновійськової, вогневої, хімічної, медичної, тактичної підготовки маємо три-чотири рази на тиждень, включно з вихідними, — розповідає інструктор, керівник обласної організації військово-спортивних багатоборств Георгій. — До того ж усі бійці цілодобово чергують на охороні наших стратегічних об’єктів та на найважливіших блокпостах, адже пильності не можна втрачати в жодному разі.

Його колега інструктор Руслан — тренер з олімпійських видів спорту, один із засновників громадської організації «Стрілецьке товариство ярих громадян» (скорочено СТЯГ). Її завдання — підготовка військового резерву та підвищення нашої обороноздатності. Тому так ретельно відпрацьовують тут, у приміщенні зі значною кількістю коридорів та переходів, і в «зеленці» на прилеглій території кожний прийом: як рухатися невеликими групами; як при цьому комунікувати між собою й на мить не послабляти пильності та уваги, — адже ворог одразу цим скористається.

Тренери працюють виключно на добровільних засадах. Як і самі бійці ДФТГ: усю амуніцію кожен придбав власним коштом.

Захисні окуляри коштують від 1300 гривень, тактична кепка — 500 і більше, рюкзак та джгут-турнікет — від 2 тисяч, аптечка — від трьох, берці — 5-6 тисяч.

— Ці, що на мені, до речі, з секонд-хенду — дешевші, — показує голова обласної «Просвіти» Іван Вєтров, якого в екіпіруванні не одразу і впізнаєш. — Уже не кажу про спальники та каремати чи тепловізори. Частину обладунків і зброї придбали меценати, яких самі ж і шукаємо. Добре, що маємо на Рівненщині патріотичних мудрих керівників підприємств, котрі розуміють, як це важливо: підтримувати ініціативу людей, готових захищати Вітчизну. На власних контактах залучаємо й іноземних інструкторів, вони вже провели для нас ряд майстер-класів.

А от програми сприяння ДФТГ в місті досі катма, хоча підписи для її необхідного розгляду рівненці зібрали за кілька годин іще на початку травня. Тобто на високі зарплати чиновникам, якими (нонсенс!) приростає виконком, вистачає. А на підтримку тих, хто готується нас захищати, — ні.

— Скажімо, в Тернополі для ДФТГ коштом місцевого бюджету закупили тренувальну форму, — по-доброму заздрить сусідам Георгій. — В Житомирі, Львові, Дніпрі, Києві теж знаходять, як підтримати подібні до нашого формування. В Рівному, на жаль, усе по-іншому: навіть із місцями для занять допомагають приватні особи. Бо кількість узгоджень із владою та поліцією така, що, як кажуть, зашкалює. А людям же треба навчитися боронити саме місто. Бо в цивільному житті ми знаємо його зовсім по-іншому, ніж потрібно у воєнний час: як вийти на дах того чи іншого будинку; як спуститись у підвал; звідки можна непоміченим вести бойові дії на певній вулиці? Ми підходимо до роботи саме з таких позицій.

Слушні й дуже доречні питання, чи не так? Гадаю, рівненці цілком адекватно сприйняли б попередження про навчання територіальної оборони на тій чи іншій вулиці. Втім, на шостому місяці війни, під постійною загрозою нападу з білорусі, міська влада неначе чогось остерігається, наче боїться «мілітаризуватись»… А дарма!

Пригадую, років із десять тому на власні очі бачила, як у дитячому оздоровчому комплексі «Країна мрій» (тоді ще «Корчагінець») на Острожчині хлопчиків учили прийомам боротьби, вмінню в’язати вузли та куховарити в походах, а ще — переправлятися Вілією на плотах. На своє здивування, від перевіряльників із міністерства почули: «А що це ви так безпідставно мілітаризуєтеся? Ніби до війни готуєтесь…».

Уже за кілька років, у 2014-му, те саме міністерство настійно рекомендувало поширити досвід «Країни мрій», впровадивши в дитячих оздоровчих закладах військово-патріотичну гру «Джура». От уже й справді: хочеш миру — неодмінно готуйся до війни. Причому всерйоз і не шкодуючи грошей.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
До зими майже готові
Читати
Без призову
Читати
Підкошуються добробут і здоров’я
Читати
Жнива тривають
Читати
Повертаються до життя
Читати
Партнери надали допомогу
Читати
Знайшли нове місце
Читати
На чужині
Читати
Скалічені війною долі
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове