• Думки вголос

Після війни

Андрій ЛЮБКА, письменник.

Ніхто не знає, коли точно закінчиться ця моторошна війна, але сьогодні кожен українець свято переконаний у тому, що закінчиться вона перемогою України. А після війни настане час грандіозної відбудови, коли всім народом і за підтримки всього світу нарешті буде шанс побудувати таку Україну, про яку ми завжди мріяли.

_{Урок двох революцій}

ВТІМ, уже й сьогодні лунають окремі песимістичні голоси: мовляв, під час відбудови не один казнокрад нагріє руки, а олігархи знову знайдуть спосіб «сісти на потоки».

Треба бути реалістами — частково це правда. Але слід також пам’ятати про те, що гроші на відбудову від західних держав будуть супроводжуватися ретельним контролем та вимогою впровадження реформ.

Я особисто вірю в те, що ветерани війни, наші доблесні захисники, поповнять лави правоохоронних та антикорупційних органів, стануть прокурорами й суддями і за жодні гроші світу не продадуть пам’ять про своїх полеглих побратимів, які загинули за нову Україну.

Хоч би як парадоксально це звучало, але в такій ситуації нам у неабиякій пригоді стане досвід двох Майданів.

Ці дві революції — як вакцини від надмірних очікувань, після яких настає неодмінне розчарування. Українці кілька разів уже пережили світлі моменти єднання народу і політиків, як у 2004-му і 2014 роках, коли перемогли, тому маємо бути готовими і до перемоги 2022 року.

Проте слід пам’ятати, що ейфорія після перемоги дуже швидко минає, знову починаються політичні чвари і з’ясовування стосунків, а влада з місяця в місяць втрачає «слух» до вимог народу, експертів та активістів.

Умовно кажучи, досвід двох революцій вчить, що після перемоги буде один «золотий» рік, коли увесь світ нас активно підтримуватиме, а влада впроваджуватиме найрішучіші реформи. Потім реформи і підтримка будуть продовжуватись, але мляво і не в тих масштабах: візьмуть гору повсякденні клопоти і галасливі ток-шоу.

_{Кувати залізо тепер}

КОМУСЬ це сьогодні може здатися безумством, але експерти вже тепер, під час кровопролитних битв, мають будувати проєкт майбутньої України.

Логіка проста — якщо ми почнемо займатися цим тільки в мирний час, після перемоги, то змарнуємо найпродуктивніші і найкращі місяці «золотого» першого року.

Увага світу дуже швидко переведеться на нові війни й чергові проблеми, світові ЗМІ збайдужіють до України, західні донори з місяця в місяць ставитимуть дедалі більше вимог і зменшуватимуть обсяги допомоги.

Тому разом із парадом перемоги на Хрещатику на стіл нашої влади і міжнародної спільноти мають лягти вже розроблені проєкти законів, указів, запропоновано механізми для якнайшвидшого втілення реформ і отримання ресурсів на відбудову.

Це той фронт робіт, який наше експертне середовище має виконувати вже сьогодні. Домашнє завдання, від якості виконання якого залежить наш результат на післявоєнних іспитах.