Хвилини добра і краси

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Для самотніх літніх людей прихід перукарки — це важлива подія серед одноманітних звичних буднів. Бо якщо в них не зникло бажання мати охайний вигляд, якщо доглядають за собою — значить, іще живуть повноцінним життям…

— І ЖИВУТЬ серед добрих та милосердних людей, — упевнена завідувачка відділення для постійного або тимчасового проживання «Центр надання соціальних послуг» Барської міської ради Оксана Гальчук. — Те, що небайдужі громадяни роблять для наших старших друзів, а я так із повагою називаю своїх підопічних, — одна з найголовніших людських чеснот. Доброта завжди йде поруч із безкорисливістю, вона не чекає якоїсь винагороди чи похвали. Задоволення дають добрі справи самі по собі.

Зокрема, Оксана Серафимівна висловлює щиру вдячність перукарці колективного підприємства побутового обслуговування «Мрія» Ларисі Михайлівні Яцьковій, яка впродовж останнього року буквально «прописалась» у їхньому відділенні. Тут вона проводить благодійні хвилини «Добра та краси».

— Це дуже позитивна жінка з добрим і відкритим до чужої біди серцем, — каже про майстриню Тетяна Марущак, яка свого часу і запропонувала їй зайнятися благодійністю. — Я була вражена, з якими теплом і турботою вона обслуговувала дітей з інвалідністю реабілітаційного центру «Еверест», де я працювала керівником. Пані Лариса ніколи не відмовлялась за потреби піти до таких дітей додому чи поїхати з Бара в село, щоб зробити зачіску дівчині-інваліду. Наші діти дуже полюбили її, бо знаходила до кожного особливий підхід. Як добре, коли в одній людині поєднались і висока професійність, і людська доброта…

Нині до соціальних клієнтів Лариси Яцькової додалося ще 25 самотніх стареньких людей.

— Під час роботи я постійно із ними розмовляю. Говоримо про все, а найбільше про їхнє минуле життя — вони мені відкриваються, наче на сповіді… Обійму, лагідне слово скажу, і людина змінюється на очах — у неї душа оживає і очі наповнюються радістю. А мені це гріє серце… Я сприймаю їх, як своїх батьків. Обслуговую безкоштовно, це просто моя душевна потреба. І з військових не беру грошей… Мій чоловік теж воює. Нехай усі наші воїни повертаються додому живими — дай їм Боже здоров’я, сили і мужності здолати ворога!

Отака вийшла тепла розповідь про буденну для більшості потребу — підстригтися…