Донецькі вівці «прописалися» на Волині

Марія КРАМАР.

Якби Володимиру Альохіну іще кілька років тому сказали, що він пішки подолає зі своєю отарою понад тисячу кілометрів, нізащо не повірив би. А все клята війна!

КОЛИ почало «прилітати» у Павлівку на Донеччині, де чоловік з любов’ю займався вівчарством, ні вдень, ні вночі не стало спокою, обсідали думки, як зберегти поголів’я. А господарство було чималеньке — понад 500 овець.

Непоправне таки сталося — одним мінометним пострілом було знищено сотню голів. І тоді зі сльозою і люттю чоловік зважився на ризикований крок — погнав свою отару геть від того пекла. Розповідає, що перші кілометрів 50 гнав тварин пішки. Прокладав шлях подалі від пострілів і шукав, куди податися зі своїм неспокійним господарством.

Адреса порятунку знайшлася одним телефонним дзвінком — у селі Новостав на Волині такою ж вівчарською справою займається фермер Василь Мельник, з яким Володимир Альохін товаришував із 10 років. Волинянин не лише запропонував прихистити евакуйованих, а й допоміг перевезти мандрівну отару вантажівками. «Я йому запропонував приїхати до мене. Він вагався, бо далека дорога. Ми допомогли, і господар з вівцями прибули у Новостав. Чоловік не просто роботящий, трудяга. Горою стоїть за Україну», — каже пан Василь.

Дісталося на нове місце близько 400 овець та Рошен і Люся — дві вівчарки бордер-коллі, яких вівчар привіз із Донеччини. Вони пильно стережуть овець, які привільно пасуться на волинських луках.

Господарюють донеччанин та волинянин удвох, їхні вівці тепер в одному стаді. Умови на новому пасовищі для породи хороші, оскільки тут є проточна вода і більше зелені, ніж на Сході України, хоча клімат для них незвично вологий. Навесні, за словами Володимира Альохіна, вони з Василем Мельником домовились увесь приплід поділити порівну.

Наразі в рідному селі чоловіка точаться бої, його помешкання зруйнували російські терористи. З болем стежить він за новинами, вірить, що настане час, коли Донеччину звільнять од ворога і зможе повернутися з гостинної Волині в рідні краї.