Жити у своїй державі

Микола ВАЛЕРЧУК.

Київ — Хмельницький.

ПРОКЛЬОНИ українців та й майже всього цивілізованого світу загалом сиплються на голову біснуватого, маніакального Путіна, який під полудою захисту російських інтересів увергнув світ у війну. Спершу він, залякуючи, підігнав під кордони України, начебто на навчання, свої війська, а затим дав наказ сіяти на нашій землі смерть, пускати ракети та бомби на наші голови. Рашисти знищують не тільки військові об’єкти, а й школи, дитячі будинки, лікарні. Велика подяка нашим Збройним силам, які стали на захист Вітчизни. Ми пишаємося ними, їхнім патріотизмом.

Прикметно, що не лише військові, а й усі українці об’єдналися в ці тяжкі дні й роблять усе від них залежне, аби захистити рідну державу. Вступають до загонів самооборони, не панікують і вірять, що перемога буде за нами.

Особисто мене війна застала в Києві, де я проходив курс лікування. На третій день вирішив добиратися додому. Мушу сказати, що до Хмельницького доїхав електропоїздом без проблем. В обласному центрі було спокійно, працював транспорт, заклади торгівлі, охорони здоров’я тощо. Проте у місті Старокостянтинів російські агресори завдали ракетного ураження аеропорту.

Сьогодні українці змушені ціною власного життя виборювати право жити у вільній державі. І житимуть! На щастя, світ усвідомив-таки реальність війни на Європейському континенті й перейшов до повноцінної допомоги Україні. За що ми їм щиро дякуємо і надіємося на подальшу підтримку. Просимо Бога зупинити вогонь, загибель людей. Віримо в нашу перемогу, яка, сподіваємося, буде незабаром.