Хліб із присмаком війни

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

«Броньована» посівна-2022. Фото з відкритих джерел.

У ПрАТ «Сонячне-2007», яке господарює на землях Широківської громади, що в Запорізькому районі, вже впорались із внесенням у ґрунт насіння соняшнику, завершують сівбу кукурудзи. Керівник сільгосппідприємства Роман Тарасевич стверджує, що роботи тривають у повному обсязі, колектив усвідомлює їх важливість у такий непростий період. Дякувати Богу, принаймні аграрії цього району, одного з небагатьох у регіоні, мають змогу працювати в полі не під обстрілами, хоча й убезпечували себе «броніками». Тому називають цьогорічну посівну «броньованою».

— ЧАСТИНУ зернових — 600 гектарів пшениці, 300 гектарів ріпака — ми посіяли восени, — розповідає Роман Анатолійович. — Іще до війни провели обробку озимих, підживили. Вчасно висіяли ранні культури — горох та ярий ячмінь. Горох сорту «Царевич» уже дуже гарно зеленіє на 250 гектарах. Перед сівбою внесли добриво, трохи згодом проведемо кілька обробок від брухусу — квасолевої зернівки. Сподіваємося, що культура дасть 20-30 центнерів із гектара. Радують нас і ріпакові площі.

Очільник господарства покладає надії і на пізні культури: у господарстві 500 гектарів під соняшником, 300 — під кукурудзою. Поля також у хорошому стані. Щодо прогнозів — розраховує, що зберуть 30 і більше центнерів ріпака та 35-40 центнерів пшениці з гектара. Ці показники нижчі, ніж торік, а причиною є несприятливі погодні умови: озимі вийшли із зимівлі дещо ослабленими. Проте належний догляд, сподіваються, дасть добрі результати.

Нині головна біда у всіх одна — війна. А в Романа Тарасевича та його колег-аграріїв додалися ще й дві великі проблеми.

— Найбільше непокоїть ситуація з реалізацією продукції, — говорить директор підприємства. — Раніше ми залишали відсотків двадцять вирощеного у господарстві, решта збіжжя ішла на продаж, зокрема й у Європу. Через війну порушена логістика торгівлі, не працює внутрішній ринок. До того ж вартість така, що продати зерно можна лише собі на збиток. Але були змушені частину реалізувати, аби колектив — а це 60 працівників — одержав платню, підтримав свої сім’ї. Решту врожаю поки що зберігаємо. Наше головне завдання зараз — шукати шляхи збуту продукції. Розглядаємо різні варіанти, сподіваємося, що розв’язанню проблеми посприяє і держава.

Інша болюча тема — пальне. Досі, за словами Тарасевича, працювали на торішніх запасах. А сьогодні, окрім того, що пальне неймовірно подорожчало, так його ще й удень зі свічкою не знайдеш. У пору збирання врожаю одна надія буде на державну допомогу, самотужки хліборобам не впоратись.

Ставлю Романові Анатолійовичу запитання, яке турбує багатьох: чи може статися, що опинимося на межі голоду? Адже окупанти свідомо створюють у тих регіонах України, які вони взяли під контроль, таку ситуацію. Зокрема, із Запорізької області тоннами вивозять зерно та іншу сільгосппродукцію. Вантажівки зі збіжжям, овочами прямують на Крим. Загарбники викрали зернові, олійні з елеваторів Групи компаній «Прометей», що розташовані на тимчасово захоплених територіях Запоріжжя і Миколаївщини. А зі зернозберігального комплексу «Пологи» незаконно вивезли понад 100 тонн мінеральних добрив.

Утім, керівник «Сонячного-2007» заспокоює.

— Не бачу підстав боятися тотального голоду, — каже він. — Передусім тому, що в нас є досить потужні запаси збіжжя минулого врожаю, на підході новий. Трудівники неокупованих територій сумлінно працюють. Ті ж господарства, що в окупації, тримаються з усіх сил. Я спілкуюся з колегами із тих районів, у них ситуація складається по-різному. Частина площ була засіяна восени, хтось зміг дещо посіяти навесні, інших зайди не пустили в поле. Викрадено багато техніки, насінного матеріалу. Декому пропонують «співпрацю»: мовляв, дадуть змогу працювати, але 70 відсотків зібраного заберуть собі, решта залишиться фермерам. Усе це наша загальна біда, з якою маємо впоратися спільними зусиллями, все подолати, відродитися, щоб вийти з війни сильнішими. Просто працюймо — так наближатимемо Перемогу, — певен Роман Тарасевич.