Архів
Вівторок,
24 травня 2022 року

№ 17 (19961)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаПост здоров’я

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

Жити у своїй державі

Микола ВАЛЕРЧУК.

Київ — Хмельницький.

ПРОКЛЬОНИ українців та й майже всього цивілізованого світу загалом сиплються на голову біснуватого, маніакального Путіна, який під полудою захисту російських інтересів увергнув світ у війну. Спершу він, залякуючи, підігнав під кордони України, начебто на навчання, свої війська, а затим дав наказ сіяти на нашій землі смерть, пускати ракети та бомби на наші голови. Рашисти знищують не тільки військові об’єкти, а й школи, дитячі будинки, лікарні. Велика подяка нашим Збройним силам, які стали на захист Вітчизни. Ми пишаємося ними, їхнім патріотизмом.

Прикметно, що не лише військові, а й усі українці об’єдналися в ці тяжкі дні й роблять усе від них залежне, аби захистити рідну державу. Вступають до загонів самооборони, не панікують і вірять, що перемога буде за нами.

Особисто мене війна застала в Києві, де я проходив курс лікування. На третій день вирішив добиратися додому. Мушу сказати, що до Хмельницького доїхав електропоїздом без проблем. В обласному центрі було спокійно, працював транспорт, заклади торгівлі, охорони здоров’я тощо. Проте у місті Старокостянтинів російські агресори завдали ракетного ураження аеропорту.

Сьогодні українці змушені ціною власного життя виборювати право жити у вільній державі. І житимуть! На щастя, світ усвідомив-таки реальність війни на Європейському континенті й перейшов до повноцінної допомоги Україні. За що ми їм щиро дякуємо і надіємося на подальшу підтримку. Просимо Бога зупинити вогонь, загибель людей. Віримо в нашу перемогу, яка, сподіваємося, буде незабаром.

Версія для друку          До списку статтей

З роси й води

Ольга ГЕРАНЬ.

Сумська область.

МОЇЙ подрузі Олександрі Іванівні Товчигречці, яка мешкає у селі Левченки Роменського району Сумщини, нещодавно виповнилося 95 років. Ми разом із нею працювали в місцевому колгоспі. Олександра в конторі, а я різноробочою. Тільки двоє нас, старожилів, із нашого дружного дівчачого колективу залишилось. Тому й хочу підтримати подругу, побажати їй та її родині, а вона мешкає із сином та невісткою, які за нею доглядають, щастя, здоров’я і такого бажаного для всіх українців МИРУ.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове