За три дні — п’ять громад

Тетяна ВАСИЛЕНКО.

Релігійні громади України активно виходять з-під юрисдикції московського патріархату та переходять до Православної церкви України. За інформацією Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, від початку повномасштабного вторгнення росії рішення про перехід ухвалили понад 200 парафій. І процес прискорюється!

НАПРИКЛАД, на Рівненщині лише за три дні травня таку позицію висловили одразу п’ять парафій у різних куточках області. Зокрема, це громади сіл Милятин, Хорів та Білашів в Острозькому, Суховоля Рафалівської громади та Озерськ Дубровицької — обидві в Сарненському районах. В окремих випадках це спільне рішення людей та місцевих священників, а десь настоятелі храмів, навпаки, категорично відмовляються переходити до української церкви. Навіть після нелюдської російської агресії проти України, яку благословляє кирило. Ще й залякують вірян, перешкоджаючи в їхньому свідомому виборі.

«Наприкінці квітня ми організували зустріч представників громадськості, освіти, культури, бізнесових структур із керівником Рівненської єпархії УПЦ МП єпископом Пименом, — розповів голова Рівненського обласного відділення Всеукраїнського товариства «Просвіта» Іван Вєтров. — Її учасники закликали єпископа до ухвалення життєво важливого рішення про перехід Рівненської єпархії під патронат ПЦУ, якій 6 січня 2019 року, після 333-річної анексії Москви, Вселенський Патріарх Варфоломій надав Томос про автокефалію. На жаль, на пропозицію об’єднатися Пимен виголосив: «УПЦ ніколи не об’єднається з ПЦУ». На що представники громадськості відповіли: «Перехід вірян із церкви іноземної держави, яка веде війну проти України, — процес незворотний. Це обов’язково станеться — чи з парафіяльним керівництвом чи без нього».

Власне, так воно й сталося. І це, зрозуміло, тільки початок остаточного возз’єднання українців у єдиній соборній православній церкві. Адже служителі чужинської дожилися до того, що були викриті як навідники та корегувальники вогню на позиції наших військових. Особливо обурює відмова декотрих із них відспівувати загиблих захисників України та вшановувати їхню пам’ять. А як же християнська мораль? Закони Людяності, врешті-решт? На жаль, ці питання залишаються риторичними.