Вірні професійному обов’язку

Лариса ПИЛИПЕНКО.

На противагу брехливим кремлівським пропагандистам більшість представників вітчизняної медіасфери намагаються чесно виконувати свій обов’язок, який бачать в істинному висвітленні жахливої агресії РФ на території нашої країни. І, на жаль, багато хто розплачується за це власним життям. За більш ніж два місяці війни загинуло 24 вітчизняні та іноземні представники преси: 17 журналістів і сім працівників суміжних професій. І ось, аби вшанувати їхню пам’ять і розповісти світові життєві історії людей, котрі доносили правду, створено перший мультимедійний проєкт Медіа Меморіал.

СИМВОЛІЧНО, що репрезентовано його було 3 травня, коли відзначається Всесвітній день свободи преси. Мета започаткованого Медіа Меморіалу — стати своєрідною Стіною пам’яті. Перевірені факти та повідомлення офіційних державних каналів лягли в основу написання прескарт довічно акредитованих працівників преси і телебачення. Команда, яка взялась за втілення непростого завдання, одержує дані від Офісу Генеральної прокуратури, Національної спілки журналістів України і Міністерства культури та інформаційної політики. Також автори проєкту збирали теплі спогади про загиблих від родичів та колег з усього світу.

Варто нагадати, що вбивства представників ЗМІ, які висвітлюють воєнні дії, є грубим порушенням міжнародного права. Втім, коли це зупиняло росію? Однак закрити світові очі на злочини їй не вдалось і не вдасться саме завдяки людям, які виконують професійний обов’язок під обстрілами, бомбардуваннями, ракетними атаками. Згадаймо бодай кілька імен, що навічно залишились у лавах людей із написом «Преса» на жилеті.

13 березня перестав виходити на зв’язок фотограф і документаліст Максим Левін, який співробітничав із багатьма вітчизняними та зарубіжними виданнями. На той час він разом із колегою Олексієм Чернишовим фотографував інтенсивні бойові дії поблизу села Гута Межигірська на Київщині. 1 квітня тіло Макса Левіна було знайдено. Його, беззбройного, вбили військовослужбовці ЗС РФ двома пострілами з автоматичної зброї. Про долю Олексія Чернишова досі нічого не відомо. Більшість документальних робіт Левіна була пов’язана з війною. 2014 року йому вдалось вибратись з Іловайського котла, де загинули 360 українських воїнів, 400 були поранені та ще 300 потрапили в полон.

Коли проводилась евакуація населення із тепер відомого на увесь світ Ірпеня, що в Київській області, під обстрілами там працювало кілька вітчизняних та іноземних журналістів. Зокрема, Микола Давидюк розповів про обставини смерті 13 березня американського журналіста Брета Рено. «Коли ми приїхали до Ірпеня, це було поруч зруйнованого мосту, то побачили автомобілі преси. Всі вони були підписані, журналісти у спеціальних бронежилетах і касках... Але росіяни почали їх обстрілювати. Брета Рено вбили, а його колегу Херрера Аррендо поранили, він переніс численні операції».

24-річна Олександра Кувшинова працювала консультанткою зарубіжного каналу Fox News у Києві від початку вторгнення. 14 березня вона перебувала в машині знімальної групи разом з оператором і фотографом П’єром Закжевським та кореспондентом Бенджаміном Холом, коли авто потрапило під мінометний обстріл поблизу села Горенка Бучанського району Київщини. Олександра і П’єр загинули, а Бенджамін втратив частину ноги та осліп на одне око.

18 березня загинув у бою, героїчно захищаючи країну від окупантів, головний редактор запорізьких інформаційних ресурсів misto.zp.ua Олег Якунін.

23 березня на Луганщині пішов із життя львівський оператор 24-го каналу Юрій Олійник.

На початку квітня стало відомо про загибель у Маріуполі литовського режисера-документаліста Мантаса Кведаравічуса. Відповідно до заяви омбудсмена Людмили Денісової, російські військовослужбовці взяли чоловіка в полон, а затим розстріляли. Однією з найвідоміших робіт Мантаса Кведаравічуса є стрічка «Маріуполіс», присвячена війні на Сході України.

Одна з останніх трагічних звісток: від обстрілів загарбника 4 травня загинув журналіст і військовослужбовець ЗСУ Олександр Махов. Тривалий час він працював на телеканалах «Україна» та «Україна 24». Висвітлював події на фронті, зокрема на Ізюмському напрямку, де перебував його підрозділ.

«Я ветеран і резервіст і я йду на війну. Настав час визвольної війни! Буду битись і вбивати, скільки матиму сил. Служу українському народові!», — написав Олександр у соцмережі.

Світла пам’ять усім нашим колегам, що стали жертвами кривавої безчесної бійні. Ви житимете в наших серцях і служитимете прикладом вірності обов’язку.