Біженці од війни

Олена КОЩЕНКО.

Війна росії проти України спровокувала найбільшу в Європі міграційну кризу з часів Другої світової. За даними ООН, від початку вторгнення мусили полишити свої домівки та перетнути український кордон 6,8 мільйона співгромадян. І це без урахування ще 3,8 мільйона людей, які з тих же причин набули статусу внутрішньо переміщеної особи.

Куди саме за кордон подались утікачі від війни? Зрештою, чи всі повернуться додому, після того як здолаємо ворога?

_{Головний вектор — західний}

КОЛИ ринув потік наших біженців, Євросоюз уперше запровадив власну директиву про тимчасовий захист, згідно з якою українці мають право жити, працювати й отримувати допомогу в усіх 27 країнах — членах ЄС. Їм не потрібно проходити тривалого процесу подання документів на одержання притулку, мешкати в таборах біженців. Найпопулярнішими країнами для пошуку прихистку від жахів російської агресії стали Польща, куди прибуло 3,1 мільйона наших громадян, Румунія — 857 тисяч осіб, Угорщина — 557 тисяч, Німеччина — 400,8 тисячі, Молдова — 470 тисяч, Словаччина — 391 тисяча, Чехія — понад 300 тисяч чоловік, Болгарія — 102 тисячі… Чимало наших співвітчизників прихистили країни Балтії і Скандинавії.

Тим часом з уже доволі «переповненого» Євросоюзу українські біженці почали організовано торувати дорогу на Американський континент. Зокрема, Канада, в якій налічується найбільша у світі українська діаспора після росії, заявила, що прийме стільки наших людей, скільки захочуть приїхати. У Варшаві канадці відкрили спеціальний офіс, що допомагає українцям із документами, готує їхнє майбутнє розселення і працевлаштування. Витрати на переліт бере на себе канадський уряд.

Виїхали наші співвітчизники і до росії: за даними, наданими на початку травня Управлінню верховного комісара ООН у справах біженців владою рф, в країні-агресорці їх перебуває 578 255. У Білорусі, яка стала плацдармом для нападу рф на нашу країну, за інформацією офіційного Мінська, попросили прихистку 23,5 тисячі громадян України.

Окремо хотілося б згадати про Ізраїль, де сьогодні проживає 500 тисяч вихідців з України єврейського походження, а також кількадесят тисяч етнічних українців. Здавалося б, ця країна мала підставити плече. Проте у надзвичайно складні для нас часи збройного протистояння з ворогом офіційний Тель-Авів не лише зупинив дію безвізу для українських громадян (при цьому громадян рф та Білорусі туди й досі пускають без віз), а ще й у ніч проти 17 березня з Ізраїлю було депортовано 12 родин українців (це були жінки і діти!), утікачів од війни. Бо вони, мовляв, не належать до «пріоритетних категорій в’їжджаючих осіб», визначених за етнічною ознакою: не були членами сімей ізраїльтян першої лінії родинності, новими репатріантами та особами, що мають єврейське коріння.

_{Цінність світового масштабу}

УЖЕ давно на різних континентах українці зажили доброї слави як сумлінні трудолюби, тямущі та чесні працівники. А таким завжди раді на зарубіжних ринках праці. За даними польської облікової бази PESEL, понад 100 тисяч українських біженців од війни вже легально влаштувалися на роботу — кожний четвертий працездатний із тих, що набули статусу біженця. І це, зважте, офіційна звітність; як стверджують експерти, справжня кількість працівників може бути вдвічі більшою.

«Коли йдеться про біженців, 25% працевлаштованих — це цінність світового значення, — заявив уповноважений польського уряду у справах біженців з України Павло Шефернакер. — Це свідчення безпрецедентного працелюбства шукачів притулку. Такого не було в жодній країні Євросоюзу, якій досі доводилося приймати біженців».

Між іншим, українців працевлаштовують у Польщі навіть без знання польської мови. Пропонують підробіток у приватному секторі та з неповною зайнятістю й погодинною оплатою. Втім, де б біженець не був, знання мови країни перебування або англійської називають неодмінною умовою для хорошого працевлаштування.

Подібна ситуація на ринку праці й у решті європейських держав, де достатньо вакансій і для висококваліфікованих спеціалістів. Надто в ІТ-сфері, медицині, а також у царині інженерії та високих технологій. Залученню таких фахівців з-поміж прибулих українських біженців активно сприяють уряди більшості країн Європи. І роблять це, безумовно, з далекоглядним прицілом. «Ми готуємося до того, що багато кваліфікованих біженців залишаться у нас надовго. Німецький ринок праці для них відкритий», — заявив федеральний міністр праці Губертус Гайл.

І в Чехії вже 24 тисячі наших співвітчизників одержали роботу на підставі виданої їм спеціальної однорічної візи. Більшість влаштувалася на заводи, в логістичні центри, у сфери транспорту та послуг. В Литві офіційно знайшли роботу 7,6 тисячі осіб, тобто близько 30% загальної кількості працездатних утікачів од війни. За словами міністерки праці Моніки Навіцкене, українці за останні два місяці вже сплатили понад 3 мільйони євро податків до бюджету країни.

_{Де яка фінансова допомога}

ОДНАК навіть із числа працездатних переселенців роботу за кордоном шукають аж ніяк не всі. Особливо самотні матері, які психологічно травмовані воєнними подіями і хвилюються за своїх чоловіків, що залишились на Батьківщині. Також літні й немічні люди. Якщо вони й брали із собою в дорогу якісь заощадження, то швидко їх розтратили. Втім, мало хто збиравсь у вимушену мандрівку так надовго, як тепер це стало зрозумілим. Тому в державах, що зголосилися прихистити українців, їм щомісяця виплачують допомогу. Про які суми йдеться? Залежить від країни та статусу втікача од війни.

Візьмімо Німеччину. Сьогодні біженці з України протягом перших 18 місяців отримують допомогу в розмірі 330-367 євро на місяць для дорослої людини і трохи менше для неповнолітньої дитини. Польський уряд пропонує 40 злотих (9 доларів, або близько 300 гривень) на день грошової компенсації за кожного біженця протягом чотирьох місяців. У Чехії всім біженцям протягом пів року виділяється щомісячна допомога в розмірі 5 тисяч крон (184 євро). Перша виплата надається всім автоматично після пред’явлення паспорта. Якщо ж біженець доведе, що перебуває в тяжкому матеріальному становищі, то далі його переведуть на інший вид допомоги.

Всі ці виплати з огляду на тамтешні ціни і тарифи не можна назвати достатніми для повноцінного життя, надто якщо не маєш власних заощаджень, але у багатьох містах для наших біженців волонтери організовують триразове безплатне харчування та допомагають із розв’язанням поточних побутових проблем.

_{Повернуться не всі}

ВАЖКО передбачити, скільки ще триватиме війна росії проти України. І, вочевидь, не всі українці повернуться з-за кордону додому після війни.

Багатьом просто нема куди повертатись. Тому люди, які втратили домівки, намагатимуться укорінитися за кордоном, знайти там роботу, житло, призвичаїтися до мови й культури. Це реалії, які варто усвідомлювати.

Комусь вдасться влаштувати там особисте життя, дехто надихнеться західним життєвим укладом, світоглядом, суспільним порядком, шляхом якого Україна почала повільно (на жаль, дуже повільно!) рухатись у 2014 році. Насамперед це стосується підлітків, які нині мають змогу вступити до шкіл у країнах перебування. Вони на етапі вибору свого майбутнього, і, хоч як це гірко, хтось із них напевне не захоче повернутись в Україну. До відома: за даними Агентства ООН у справах дітей ЮНІСЕФ, у воєнний час за кордон виїхало щонайменше 2 мільйони українських дітей.

Проте більшість співвітчизників повернеться. Можливо, згодом вони поїдуть до Європи як заробітчани, але це вже залежатиме від того, якою ми будуватимемо післявоєнну Україну. Зараз же мільйони розірваних сімей хочуть об’єднатись, ступити на рідну землю, увійти до власної домівки, яка зачекалась на господарів. І процес повернення додому попри бойові дії, що тривають, уже відбувається. Як поінформувала прикордонна служба, впродовж тільки останнього місяця з-за кордону додому прибуло понад 1,3 млн співвітчизників. А найближчим часом, кажуть, їх буде ще більше — вже через несприятливі обставини, які можуть скластися для них у країнах перебування.

Як от у Болгарії, де протягом перших двох місяців війни майже 60 тисяч українських біженців були розміщені в готелях на морських курортах. Країна одержує достатньо грошей від ЄС, щоб відшкодувати ці витрати. Однак розмістити всіх українських біженців у Болгарії влітку буде складно через старт туристичного сезону. Частина наших співвітчизників, можливо, залишиться працювати на тамтешніх приморських курортах, але для переважної більшості з них потрібно знайти альтернативний притулок. Сподіваємось, як зауважила болгарська чиновниця, «уникнувши розміщення українських біженців у наметах та фургонах». Така перспектива, погодьтеся, також спонукатиме їх повертатися додому.

…А тим часом масштабне російське воєнне вторгнення в Україну триває. І розкидані по світах утікачі од війни живуть, плекаючи в душі надію на швидку перемогу над вражою ордою.