Архів
Вівторок,
17 травня 2022 року

№ 16 (19960)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну

У ворога завжди «на часі»

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

Фото автора.

Нещодавно російська ракета влучила у Національний літературно-меморіальний музей українського філософа і поета Григорія Сковороди.

— ЦЕ СТАЛОСЯ близько 23-ї години, — розповідає директорка закладу Наталя Мицай (на фото). — У тиші раптом пролунав сильний вибух, моя донька вибігла на подвір’я і побачила, що горить музей.

Наталі Іванівні важко давати це інтерв’ю. Вона керує музеєм 18 років — вклала в нього, як кажуть, серце і душу. Її син, який того вечора охороняв музейні приміщення, зазнав поранення.

Деякі експонати працівники закладу вивезли, коли почались обстріли Харківщини. Проте все забрати не змогли, і воно згоріло в колишньому маєтку поміщиків Ковалівських — пам’ятці ХVІІІ століття. У центральному залі музею якимсь дивом уціліла біла статуя філософа, лише трішки підсмалилася. Вціліли рештки дуба над Пан-Іванівським ставком (Пан-Іванівка — колишня назва Сковородинівки), могила з написом «Мир ловил меня, но не поймал».

— Росіянам хотілося зробити нам боляче, — певна пані Наталя, — і цей біль у моєму серці й серцях тих, хто шанував Григорія Савича, нестерпний. — У музеї щойно завершилися реставраційні роботи, ми готувалися до відзначення трьохсотрічного ювілею філософа, що припадає на 3 грудня.

Сковорода провів останні чотири роки життя у маєтку Ковалівських. Цей козацький рід славився на Слобожанщині. Пани Ковалівські були сотниками в слобожанських Деркачах, Вільшанах, Золочеві. 1732 року хутір Пан-Іванівка, згідно з тогочасними документами, належав Іванові та Якову Ковалівським. Григорій Савич приятелював із сином Івана Ковалівського Андрієм, не раз приїздив до села, мешкав у маєтку в невеличкій кімнаті. Легенда розповідає, що у свої останні хвилини життя філософ пішов до дуба, де любив розмірковувати і писати, приліг і... відійшов у вічність. Тепер цю вічність потривожили.

Росіяни повсякчас так чинили. Щойно вони завойовували чиїсь землі, то насамперед знищували символи національного духу. Найсвіжіший приклад — це вказівники біля Маріуполя, які вони відразу ж замінили на російські. На відміну від українців у них це завше було на часі. Скільки десятків циркулярів московити видали про заборону української мови й книжок? Пригадаймо і спалений вщент та вирізаний Батурин, заборони Петра І друкувати українською, вилучення першодруків з українських монастирів за його наказом, діяльність Катерини ІІ, яка, за словами Тараса Шевченка, «доконала нашу Україну» переписуванням літописів, фальсифікацією історії на користь московії... Як вона з Нечосом-Потьомкіним по Дніпру ходила й Межигірський Спас запалила — старий козацький запорозький монастир, де зберігалися цінні книги.

Агресор прекрасно розуміє, що символи правлять світом. Тому вулиця Пушкіна в Харкові центральна, а поруч Пушкінський узвіз... А ще Лермонтовська і багато інших вулиць, названих на честь письменників-імперців, котрі жодного стосунку до Харкова не мають. Утім, Пушкін таки має. Якось, проїжджаючи містом на південь, він поглузував із його щойно створеного університету. «Харьковский университет не стоит курской ресторации», — написав у своєму щоденнику.

Що ж до Сковороди, то місто, де він жив, учителював і яке дуже любив — називав «Сьомим оком Бога», спромоглося назвати його іменем лише невеличку вулицю в нетрях приватного сектору. Будиночок неподалік Іванобогословського храму, в якому він мешкав, знесли ще в сімдесяті минулого століття, а садиба в Бабаях доруйновується на наших очах.

Наостанок нагадаю і про таке: захопивши Донецьк, перше, що зробили російські посіпаки, — перейменували Донецький університет імені Василя Стуса, привселюдно розтрощивши на стінах закладу меморіальну дошку на його честь...

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Нищать спадщину
Читати
Падіння видобутку
Читати
Розбиратимуться в ситуації із пальним
Читати
Геть ідеологію ворога!
Читати
Залізниця трудиться
Читати
Скалічені маленькі долі
Читати
Знову перевірки
Читати
Пісенна перемога
Читати
Оновлено процедуру отримання «прав»
Читати
Безпекою руху нехтувати не слід
Читати
Повертаємося до повноцінного життя
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове