Будемо вчитись у весни

«Звідки приходить, ніхто не зна…» Але відчуваємо, як щодня весна вливається в душу по краплині: сонечком, свіжим струменем вітру, радістю. Город нарешті дочекався дбайливих рук, і ми з радістю відволікаємось від сумних думок, панічних настроїв, що липучкою огортають душу, і плануємо, де що краще посадити.

Плекаємо віру та надію, продовжуємо розмови про наше буття, про людські чесноти, любов, вірність! Це те, що нас сьогодні підтримує, рятує від зневіри. Будемо вчитися у весни жити з оптимізмом, сонячно й зберігати спокій. А весна залишатиметься з нами так надовго, як самі забажаємо!