Впевненим поступом у карткове «благополуччя»

Олена КОЩЕНКО.

В оточенні Володимира Зеленського заговорили про запровадження вже цього року для бідних верств населення України так званих продуктових чеків…

_{У передчутті інфляційного шоку}

СТАЛО відомо, що Офіс президента вивчає доцільність запровадження продуктових карток (урядовцям більше подобається слово «чеки»), зокрема електронних, та механізмів утілення такого рішення. Як заявив радник Президента з економічних питань Олег Устенко, нововведення обумовлене вже не контрольованим владою подорожчанням харчів у країні, що спровоковано різким стрибком вартості газу. Так, на нинішній рік прогнозована інфляція сировинної та продовольчої групи — 20%. Хоча з цінників у крамницях та на базарах ясно, що подорожчання їжі взяло набагато стрімкіший розбіг.

Це означає, що зарплати і пенсії українців знецінюються, а купівельна спроможність падає. Як засвідчили соціологічні опитування, громадянам доводиться обмежувати себе у продуктах першої необхідності, мало не голодувати. От «слуги народу» і спохопилися — оголосили кампанію з упровадження нових «антикризових заходів», серед яких вишенькою на торті якраз і мають стати продовольчі чеки для бідних.

Читачі старшого віку пам’ятають продовольчі картки, запроваджувані в СРСР у 1950-х та 1990-х роках. Утім, радник Президента відразу зауважив, що «в жодному разі не йдеться про паперові талони на їжу». За його словами, тоді були часи тотального дефіциту товарів, зокрема харчів, тому талонами їх штучно розподіляли. Наприклад, у 1950-х роках добове споживання на одного дорослого обмежували 300 грамами хліба, 100 грамами молока…

Нині ж, як відомо, продуктів вистачає, проте у народу катма грошей, щоб їх удосталь придбати. Тому «слуги народу» хочуть запровадити таку програму, коли держава щомісяця перераховуватиме соціально уразливим громадянам на їхні банківські рахунки такі собі віртуальні електронні чеки, які можна буде витратити виключно на харчі. Тобто йдеться про чеки на їжу, згенеровані у застосунку «Дія». За аналогією з уже запровадженою програмою «єПідтримка» з виплати тисячі гривень українцям за повний курс вакцинації від COVID-19.

На думку влади, така адресна допомога є ліпшою за державне регулювання цін. Бо в українських реаліях зниження чи скасування для харчової галузі 20-відсоткового податку на додану вартість зумовить додаткові витрати з держбюджету на адміністрування податків та зашкодить конкуренції між виробниками і реалізаторами продуктів.

За підрахунками експертів, запровадження електронних продуктових карток обійдеться бюджету щонайменше у 50 млрд грн.

Звісно ж, більшість українців не в захваті від такого рішення влади. Нарікають: дефіциту ж їжі нема, то замість того, аби роздавати збіднілому населенню продуктові чеки, краще нарешті зайнятися розбудовою економіки, створюючи нові робочі місця та даючи змогу народу гідно заробляти у країні.

_{Заживемо, як американці}

ВАРТО зауважити, що подібні програми соціальної підтримки верств населення з найнижчими доходами, які передбачають щомісячні дотації на їжу, є досить поширеними навіть у розвинених, економічно успішних країнах. Зокрема, цивільні методи підтримки населення і бізнесу сьогодні застосовує Європейський Союз — а саме зниження чи скасування ПДВ. Але в команді Зеленського обрали за взірець не європейський, а американський досвід.

У США спеціальні чеки на їжу запроваджували ще у 1930-х роках, за Великої депресії. Після її закінчення, у 1943-му, програма була припинена, але 1960 року Джон Кеннеді у своїй передвиборній промові під гаслом боротьби з бідністю запропонував повернути продуктові чеки. На постійній основі вони існують у США з 1964 року в рамках федеральної програми SupplementaNutrition Assistance Program (SNAP, Програма допомоги в галузі харчування), тільки нині їх замінили на банківські карти, кошти з яких не можна переводити в готівку.

Учасниками такої програми можуть стати легально працюючі жителі США (не лише громадяни країни) з доходом, що не перевищує 130% прожиткової межі бідності; отримувачі соціальної допомоги; безхатченки, люди похилого віку та особи з інвалідністю із низьким доходом; безробітні. Наприклад, праце­влаштований американець-одинак може претендувати на допомогу в сумі 119 доларів на місяць, якщо одержує не більше 15 684 доларів на рік (1307 доларів на місяць). Станом на кінець 2021-го у Сполучених Штатах Америки 12,5% мешканців є бідняками, що мають державні дотації на їжу. Витрати на програму SNAP завжди були досить суттєвими. Так, торік вона обійшлася бюджету у 85 млрд доларів. Поза сумнівом, настільки економічно розвинена держава може собі дозволити в таких обсягах субсидіювати своїх жителів. І це тільки одна з численних соціальних програм у країні. Там і без карток високий рівень соціального захисту. Та чи апріорі потягне відповідну програму наша країна, 67% мешканців якої сьогодні перебувають фактично на межі або й уже за межею бідності, ще й вітчизняна економіка дихає на ладан?

_{Грошей нема, але під вибори знайдуться}

ТОЖ як американська ідея з чеками на їжу для бідняків може бути реалізована в українських реаліях? Адже коли ми говоримо про підтримку малозабезпечених верств населення, про створення якихось субсидійних фондів, про роздачу харчів, то зразу питання руба: «Де знайти гроші на нововведення?»

Єдине джерело таких загальнонаціональних соціальних дотацій — державна скарбниця. На сьогодні в ній коштів на продуктові електронні картки не передбачено. Це по-перше. А по-друге, граничний обсяг дефіциту держбюджету-2022 становить 188 мільярдів гривень. До того ж Глава держави підписав його у стані розбалансованості, що загрожує «авральними» ситуаціями з фінансуванням у різних сферах. То як «слуги народу», котрі так бучно анонсували свій черговий «антикризовий захід», збираються його фінансувати?

Про це владна команда мовчить. Чи не тому, що найголовніше для неї зараз аж ніяк не добробут народу, а порятунок власного рейтингу?

Обізнані з владним закуліссям експерти зауважують, що важливим негласним завданням владної команди нині є підготувати ґрунт для фальсифікацій виборів Президента та парламенту шляхом електронних виборів, ідею яких так вперто просувають «слуги народу». Бо ж, відомо, талони на їжу будуть не прості, а генеровані через застосунок «Дія». Щоправда, для цього необхідно, аби потенційно вдячні виборці, ті ж бабусі й дідусі, обзавелися смартфонами, куди можна закачати «Дію». Але це питання другорядне, бо вирішити його можна, як засвідчив досвід із «Вовиною» тисячею на ліки для пенсіонерів, і через банки, які видаватимуть спеціальну картку. Найголовніше ж якомога більше отримувачів соціальних пільг прив’язати до «Дії», аби мати змогу маніпулювати ними (підкидати таку собі віртуальну «гречку» на кшталт продуктових чеків) та змусити проголосувати через цей же застосунок. А хто дасть гарантію, що у випадку з «Дією» старий принцип «не важливо, як голосують, а важливо, хто рахує» не стане вирішальним? Особливо якщо під шумок дозволити через «Дію» голосувати ще й мешканцям ОРДЛО. Ось тоді й з’явиться простір для фальсифікацій, можна і втриматись у владі — зберегти і посади, і державні «корита».

Так що команда «кінця епохи бідності» невтомно працює. Мов із рогу достатку сиплються її відверто популістські й бучно розрекламовані «антикризові ініціативи», якими влада прагне підмінити реальне підвищення соціальних стандартів. Так що вже у недалекому майбутньому — іще довиборчому — нам усім світить епоха «продуктових електронних карток».

_{Замість післямови}

ЯК СВІДЧАТЬ дописи у соціальних мережах, серед українців розчарованих Зе-командою стрімко більшає. Ось лише деякі відгуки, залишені під новинами про запровадження продуктових чеків.

«Що, вже «допрезидентилися» до електронних продуктових карток, пане Зеленський?».

«Хотіли «Голобородька»? Тепер їжте — не обляпайтесь»…

А що вже «пригадували» Зеленському його передвиборну обіцянку покінчити зі злиднями в Україні: «Епоха бідності в Україні закінчилася — починається епоха продуктових карток».

У новорічну ніч Володимир Зеленський рапортував країні, що влада попри невтішні світові новини забезпечує «упевнений поступ держави»… Що ж, мільйони його співвітчизників відчувають цю «впевненість» на власній шкурі.