• Геополітика

«Північний потік-2»: чи запрацює і коли?

Михайло ГУБАШ.

Торік 10 вересня Газпром заявив про завершення будівництва газопроводу «Північний потік-2» («ПП-2»), а наприкінці 2021-го, 29 грудня, відрапортував про готовність його до роботи. Та це зовсім не означає, що російська труба незабаром запрацює.

ЯКЩО раніше велася дискусія, чи є природний газ зброєю у політичній боротьбі на світовій арені, а різні сторони наводили аргументи на підтримку саме своєї точки зору, то нині вже всім зрозуміло: блакитне паливо — таки зброя.

Нагадаємо: газогін «Північний потік-2» прокладений дном Балтійського моря й має доставляти газ із Росії до Німеччини, а звідти — на увесь європейський ринок.

Попередній уряд Німеччини на чолі з канцлеркою Ангелою Меркель всіляко підтримував будівництво «ПП-2». Вони вбачали в ньому одну з гарантій того, що у разі якихось негараздів із постачанням природного газу (ПГ) з інших джерел російський газ по балтійській трубі стане доброю підстраховкою від виникнення кризи.

І таку позицію можна зрозуміти, хоча вона й не відповідає інтересам України. Адже свого часу українська ГТС розглядалась як єдиний маршрут над-ходження російського газу до європейських країн. Загальна потужність транзиту нашої труби — 146 млрд м кубічних. Це майже три «ПП-2»!

Втім, корективи у таку ситуацію внесла російська газова війна 2009 року, коли з 1 січня Газпром у повному обсязі припинив перекачувати блакитне паливо до нашої країни. Внаслідок чого істотно скоротилось постачання ПГ до країн Центральної та Східної Європи, де люди стали замерзати.

Зрозуміло, що через побоювання повтору такої ситуації і було ухвалено рішення про диверсифікацію надходження ПГ до Європи. Мала місце ще одна пропозиція з цією метою: зробити консорціум з участю Росії, України та Німеччини (ЄС), тобто вибудувати ланцюжок: постачальник — транзитер — споживач.

Та де там! Представники деяких вітчизняних політсил одразу здійняли страшенний ґвалт: мовляв, Україну хочуть пограбувати! Та тепер зрозуміло, що якби тоді утворили консорціум з участю ФРН і РФ, то питання побудови газогону «Північний потік» взагалі навряд чи постало б на порядку денному. Водночас не виникало б проблем із коштами на ремонт інфраструктури ГТС та її модернізації.

У результаті сьогодні доводиться боротися за збереження хоча б 40 млрд м кубічних транзиту російського газу до Європи по нашій «незалежній і самостійній» трубі. А її стан, кажуть, далекий від ідеального. От якби ж був міжнародний консорціум…

Останніми роками ця ідея відродилася, щоб гарантувати збереження транзиту через територію нашої країни. От тільки місця для Росії в цьому консорціумі зі зрозумілих причин вже не передбачається. Та чи зацікавить тепер іноземних інвесторів відповідна пропозиція? Україна до цього готова. Глава компанії «Оператор ГТС України» Сергій Макогон нещодавно заявив: «Якщо буде транзит, буде оплачено тариф і кошти на модернізацію системи. Так працюють оператори ГТС по всьому світу».

Поки ж що Україна закликає не допустити запуску «ПП-2», тому що він становить загрозу її ГТС, яка може залишитися без транзиту блакитного палива і таким чином перетворитися на купу брухту.

Те ж саме донедавна робили й США, оскільки самі хотіли збувати європейцям свій скраплений газ, який завозять до Європи танкерами. Проте американське паливо було дорожчим за російське. Втім, коли ціни на ПГ, зокрема й у Європі, злетіли з котушок, і газ, зокрема російський, подорожчав у рази, скраплений заокеанський дістав свій шанс. Чим Америка і поспішила скористатись, доправляючи до європейських портів додаткові десятки танкерів зі зрідженим газом.

Трохи раніше президент Джо Байден задля зміцнення довіри між США та Німеччиною, коли нею ще керувала А. Меркель, дав згоду на запуск «ПП-2». Але остання вже склала повноваження канцлера, а її наступник Олаф Шольц виявився не таким прихильним до Росії, як його попередниця. Тож у Сполучених Штатах знову заговорили про недопущення запуску «ПП-2».

Сам новий канцлер Німеччини безпосередньо не говорить про своє досить прохолодне ставлення до наявності російської труби, прокладеної балтійським дном. Однак про таку його позицію красномовно свідчать слова членів нового уряду ФРН. Так, очільниця МЗС Німеччини Анналена Бербок заявила, що на цей момент «Північний потік-2» не може бути сертифікований із юридичних причин, а віцеканцлер країни та міністр економіки Роберт Хабек прямо назвав спорудження газопроводу «геополітичною помилкою». Подібну позицію займає і верховний представник Євросоюзу із зовнішньої та безпекової політики Жозеп Боррель: трубопровід, зазначив він, «продовжує залишатися питанням для обговорення».

Тож запуск скандального газогону може зависнути, і надовго. Хай там як, а «газова зброя» стала одним із козирів і вагомих аргументів у геополітичному діалозі між Росією і колективним Заходом. Тому доля ГТС України, а з нею і її енергетичної безпеки залежатиме від того, чиї козирі виявляться більшими, а аргументи вагомішими.