Iспит на людяність

Іван СЕРГІЄНКО.

с. Качанівка Охтирського району

Сумської області.

ОСІННІМИ струмками спливли роки. Поборознивши чоло, вони вплели у волосся наших батьків срібні відтінки зими. А здається, ще вчора молоді, дужі, беручкі до всякої роботи жінки та чоловіки порались на фермах і полях. Натрудились аж-аж за своє життя люди старшого покоління, яким випало власними мозолями створювати, наживати громадський достаток.

Нині для багатьох із них старість асоціюється зі страхом перед хворобами, самот­ністю, меншою проворністю, думками, що життя минає. На щастя, немічним бабусям і дідусям у нашій громаді є кому допомогти. Надія Миколаївна Калантаєвська працює в «Центрі соціальних послуг» Чернеччинської сільської ради й опікується самотніми старенькими односельцями. Двічі на тиждень вона відвідує підопічних, закуповує їм харчі, ліки, готує кому яку страву, прибирає в хаті. Професія соцпрацівника, хоч і не престижна, вимагає особливої якості людської душі — доброти. Звичайно, не всі витримують випробування на співчуття, доброзичливість, милосердя. Але ті, хто успішно складає цей іспит, роками, десятиліттями за зовсім незначний заробіток здійснюють дуже почесну місію — допомагають, підтримують людину щирим словом розради, ласкавою усмішкою, сумлінною турботою.