Залякати й упокорити

Павло ПОХОДУН.

с. Більськ

Полтавського району

Полтавської області.

ТЕМА лютого мору — незагойна рана на тілі українського народу, вона вічна.

Безсумнівно, головним винуватцем всесвітнього масштабу голоду в Україні та за її межами був «батько всіх народів» Сталін. Для тоталітарної більшовицької системи український селянин з його потенціалом прихованого козацького вільнолюбного духу був надто небезпечним. Будівничим «нової ери» треба було упокорити українське село, колиску національного духу. І вони провели розкуркулення й колективізацію, після яких селяни позбулися власності. А якби їх залишили хазяями, то вчинити голодомор таких масштабів було б неможливо.

Варто сказати, що плани кремлівських сатрапів передбачали набагато витонченіші й підступніші дії, ніж просто забрати хліб. Крім збіжжя, вони виманили в людей через «Торгсін» золото і коштовності. У «білокам’яній» заповзялися якомога більше українців заморити голодом. А тим, хто виживе, буде наука. Залякані ніколи не підуть проти влади. Тому й не залишили ні зернини в колгоспних коморах, а колгоспники нічого не одержали на трудодень. Відтак забиралось усе їстівне як у колгоспників, так і в одноосібників (ділитись було нічим). Влада діяла упереджено, накинувши явно непосильні плани на колгоспи і людей. На колгоспному «своєму» полі теж не поживишся, ті ж зібрані колоски закінчились для багатьох Сибіром, хоча в усі часи багаті не позбавляли права бідних підбирати рештки. Так чинила лише «влада трудящих».