Архів
Вівторок,
19 жовтня 2021 року

№ 76 (19924)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну
  • Долі людські

Iсторія однієї світлини

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Цей ексклюзивний знімок уже став історією. В липні 2009 року мені та тодішньому заступникові редактора барської райгазети «Подільський край» Анатолієві Тетянчуку вдалося поспілкуватись із найвищою, у прямому сенсі слова, людиною Сполучених Штатів Америки.

ЦЕ БУВ уродженець Бара Ігор Вовковинський. Ми зустрілися коло будинку його тітки в цьому місті і проводили фотосесію біля мого автомобіля. Пам’ятаю, як на завершення розмови Ігор сказав, що найбільше «любить Україну і… вареники».

Він народився 1982-го. Хлопчик страждав од вродженої недуги, через яку в сім років досяг зросту 182 сантиметри й ваги понад 90 кілограмів. Допомогти йому взялись американські лікарі, тож сім’я переїхала до США (місто Рочестер, штат Міннесота). Їм вдалося зібрати кошти на операцію та лікування, якого тоді потребував Ігор.

Хвороба відступила, та не була подолана. Зокрема, Ігор мав проблеми з ногами. Розмір ступні перевершував усі існуючі, тому знайти на нього взуття було дуже важко, змушений був утискувати ноги у надто тісні черевики, що призвело до істотної деформації кісток кінцівок.

Зі зростом два метри і тридцять чотири з половиною сантиметрів у 2010 році його визнали найвищим жителем США. Ігор Вовковинський працював на телебаченні, знімавсь у кіно. 2013-го його запросили в Україну — Ігор у постановці виносив Злату Огневич на сцену на конкурсі Євробачення-2013.

Американець походженням з України зв’язків із нею, зокрема з рідним містом Бар, не розривав. Маючи великі проблеми зі здоров’ям, не міг часто приїздити на малу батьківщину, але стежив за життям у Барі і, як міг, підтримував різні проєкти земляків та ініціативи, що тут відбувались. Ігор був активним волонтером і разом зі своєю родиною допомагав нашому війську від самого початку російської агресії в Україні. Його велике серце дуже боліло за Україну. Ще у квітні 2021 року він написав на своїй Інтернет-сторінці: «Я люблю і любитиму Україну, якою б вона не була».

Чому я дістав з архіву цю світлину і згадав про Ігоря саме зараз? Бо у Бар прийшла сумна звістка, що нашого земляка не стало. Про це повідомила його мама. «Ігор помер у лікарні від хвороби серця, — написала вона. — Я і його старший брат Олег були з ним до кінця. За кілька годин до смерті його провідали Олегова дружина Алла і дітки. Ігор був радий їх бачити і, хоч говорити йому було важко, питав у племінника Андрія, чи вивчив той українську мову за місяць перебування в Україні...».

Дивлюся на світлину і мимоволі думається: які повороти долі трапляються в житті. Хлопчик із провінційного подільського містечка, щоб вижити, мусив податися за океан. Став відомим на всю Америку, але серцем завше залишався з Україною...

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
З паливом таки проблеми?
Читати
Заплатять удвічі більше
Читати
На поїзд так просто не сядеш
Читати
Обмежено кількість переказів
Читати
«Відкрили» небо
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове